конспект уроку географії 9 клас тема економічне районування та територіальна організація господарства презентація

конспект уроку географії 9 клас тема економічне районування та територіальна організація господарства презентація

Зокрема, задля зростання випуску продукції вдвічі в стільки ж зростала кількість машин, верстатів, устаткування, робочої сили, сировини, вдвоє зростали посівні площі, поголів я худоби і т. Екстенсивний шлях поєднувався із інтенсивним шляхом розвитку, котрий базується на впровадженні прогресивних досягнень науково - технічного прогресу в виробництво, застосуванні нових технологій, підвищенні рівня освіти і кваліфікації працівників, поліпшенні організації виробництва й т. інтенсивний шлях веде до зниження енерго - , матеріало - й трудомісткості виробництва при одночасному зростанні його обсягів й покращення якості продукції. Економічна система — це спосіб організації економічного життя суспільства, її визначають, передусім, взаємовідносини власності в суспільстві і господарський механізм. Ринок передбачає обмін вироблених товарів відповідно до їх вартості, існування конкуренції поміж виробниками, врівноваження попиту й пропозиції товарів. Централізовано планова економіка відзначалася загальним домінуванням державної або ж колективної власності, вирішальною роллю держави в розв язанні економічних питань, що здійснювалося шляхом централізованого планування і адміністративного розподілу ресурсів. Втручання держави у усі економічні процеси й на усіх рівнях і відсутність приватновласницької ініціативи призводили до низької ефективності господарювання, неконкурентоспроможності виробленої продукції на міжнародних ринках, неодмінного дефіциту основних споживчих товарів. В соціалістичному китаї формується специфічна модель економіки, котра передбачає побудову ринкових взаємин під контролем правлячої комуністичної партії. Приміром, в промисловості надзвичайно дуже багато дуже велеких й старих підприємств із відсталими технологічними процесами і устаткуванням, що не зацікавлює ні вітчизняного, ні іноземного власника. Економіка україни вимагає дуже велеких капіталовкладень, котрих нема у країні, а надходження їх з - за кордону гальмуються недосконалим законодавством й нестабільністю суспільного розвитку.

Окрім цього, в вищого керівництва держави не постійно вистачає політичної волі стосовно докорінного реформування економіки, а чиновницький апарат на місцях часто чинить перешкоди впровадженню прогресивних змін. Часто поміж них виникають подібні, що характерні менш розвинутим ринковим економікам (тіньова економіка, чорний ринок, хабарництво й корупція чиновників, від котрих залежать економічні перетворення, заміна товарно - грошових взаємин на т. Не звертаючи уваги на те, що за останнє десятиріччя частка державної власності у економіці різко зменшилась, а зросла частка різноманітних форм недержавної власності (приватної, акціонерних товариств і т. Так, в сільському господарстві на місці колишніх колективних й державних господарств (колгоспів й радгоспів) з явились колективні селянські підприємства, селяни в котрих не стали реальними власниками землі. Структура господарства — це його внутрішня будова, котра демонструє, із котрих основних елементів побудований господарство, а теж виявляє співвідношення і зв язки поміж ними.

Первинними складовими господарства, його головними одиницями є підприємства, організації, заклади, установи, котрі випускають різноманітну продукцію або ж надають різноманітні послуги.

До них належать шахти, кар єри, рудники, фабрики, заводи, електростанції, індивідуальні й фермерські селянські господарства, залізничні станції, автотранспортні підприємства, будівельні організації, ремонтні майстерні, магазини, перукарні, школи, вищі навчальні заклади, науково - дослідні інститути, лікарні, банки й т. Державні (їх власниками виступає уряд крізь вищих державних чиновників), комунальні (належать місцевим територіальним громадам — міським, селищним, сільським), приватні (їх власники — окремі люди або ж родини, котрі вкладають власну працю або ж ж використовують найману), колективні (власність господарських товариств, кооперативів, корпорацій; поміж них найбільше поширені т. Акціонерні товариства, власниками акцій котрих виступають як їх працівники, так й широке коло других осіб), а теж із змішаною власністю (створені за спільної участі держави і других власників). Окрім цього, на території україни виникають підприємства і організації, засновані іноземним капіталом й котрі є власністю міжнародних організацій і юридичних осіб других держав. Усі галузі національного господарства організовуються, передусім, в дві сфери — сферу матеріального виробництва й сферу послуг (раніше їх теж називали виробничою й невиробничою сферами). Одні галузі даної сфери обслуговують прямо населення (культура, освіта, медичне й рекреаційне обслуговування, побутове обслуговування), інші — населення й виробництво (транспорт й взаємозв язок, фінанси й кредит, торгівля, страхування), треті здійснюють функціонування суспільства взагалі (наука, управління). В галузевій структурі національного господарства україни сфера матеріального виробництва різко переважає сферу послуг (відповідно 66відсотків й 34відсотків в 2000 р. До первинного сектора відносять сільське й лісове господарства, рибальство, добувні галузі промисловості, себто ті галузі, котрі дають людині первинну (створену природою) продукцію. До вторинного сектора включають індустріальні галузі — обробну промисловість й будівництво, котрі переробляють й облагороджують первинну продукцію й доводять її до споживача в вигляді кінцевих матеріальних благ. Країни доіндустріальної стадії розвитку (в них надзвичайно висока частка галузей первинного сектора), індустріальної стадії (вторинного сектора) й постіндустріальної стадії розвитку (немала перевага галузей третинного сектора). Натомість, відсоток третинного сектора у економіці україни більше як удвічі нижчий, ніж в ключових постіндустріальних державах всесвіту (сша, японія, країни західної європи). До найважливіших міжгалузевих комплексів у україні відносяться паливно - енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний, лісо - виробничий, агропромисловий, комплекс легкої індустрії, транспортний, будівельно - індустріальний, морегосподарський, рекреаційний, військово - промисловий, науково - технічний, соціальний. Складовими комплексу є теж декотрі галузі машинобудування (сільськогосподарське, тракторобудування), хімічної промисловості (виробництво мінеральних добрив, отрутохімікатів), мікробіологічна промисловість. Це — вантажний транспорт, системи енерго - , водо - й теплопостачання, матеріально - технічне забезпечення, ремонт, будівництво, освіта (підготовка кваліфікованих кадрів), наукове забезпечення, управління. Підприємства різноманітних галузей господарства по - різному розміщені на території одне стосовно іншого, відносно населених пунктів, власних сировинно - ресурсних баз і т. Ці групи на одній території творять певні територіальні поєднання, підприємства у них більшою або меншою мірою використовують спільну виробничу й соціальну інфраструктуру або ж ж організовуються виробничими взаємозв язками, взаємними поставками деталей, матеріалів, напівпродуктів, відходів. Територіальна структура господарства тісно пов язана із розселенням, транспортною мережею, а теж ознаками природного середовища, його природно - ресурсним потенціалом. Наприклад, галузі первинного сектора економіки — сільське і лісове господарство, рибальство, добувна промисловість, котрі тісно взаємодіють із природним середовищем, мають головним чином ареальні форми.

Сільськогосподарські зони й райони, лісогосподарські й лісопромислові райони й ділянки, рибопромислові зони й райони, гірничодобувні басейни, райони, ареали.

Переважна більша кількість підприємств обробної промисловості розташовані у населених пунктах й формують подібні елементи територіальної структури, як промисловий пункт (одне підприємство), промисловий центр — населений пункт із кількома мало пов язаними підприємствами, промисловий (господарський) вузол — місто або ж група біля розміщених міст із дуже великою кількістю взаємозв язаних підприємств. Приміром, машинобудівний кущ формується головним (складальним) підприємством й багатьма заводами, що постачають деталі, вузли, агрегати й перебувають в оточуючіх поселеннях. Територіальна структура транспорту представлена такими елементами, як транспортні лінії (приміром, залізниці, судноплавні ріки), транспортні пункти (станції на залізничній вітці), транспортні вузли (станції у місцях розгалуження або перетину залізничних ліній). Елементи територіальної структури спроможні бути спеціалізовані (приміром, зернова зона, цукровобуряковий пункт, центр харчової промисловості, автомобілебудівний кущ, нафтохімічний вузол, залізничний вузол, автомагістраль) й багатогалузеві (хіміко - машинобу - дівний центр, металургійно - машинобудівельно - хімічний вузол, залізнично - річковий вузол, промислово - транспортний вузол, залізнично - автомобільна полімагістраль). — технічна відсталість й зношеність устаткування, технологічна недосконалість підприємств, що стимулюють високу енерго - й матеріало - затратність економіки; — велика концентрація т. Брудних виробництв, приміром гірничодобувних, металургійних, хімічних і ін що спричинило високий ступінь забруднення довкілля; — надмірне зосередження промислових підприємств у окремих регіонах (придніпров я, донбас, прикарпаття), що зумовило значне застосування ресурсного потенціалу, призвело до надмірного тиску на довкілля і т. Необхідна структурна перебудова господарського комплексу, що має виявлятися в виготовленні високоякісної й конкурентоспроможної продукції, зменшенні затрат сировини і енергії на її випуск, скороченні виробництва економічно і екологічно невигідної продукції. Видобувна промисловість займається видобутком різноманітних видів палива й сировини із надр землі, саме тому її розвиток й поширення залежать від розташування й запасів корисних копалин. В такому випадку до 1 - ї групи втрапляють галузі важкої й окремі легкої промисловості, а до другої — окремі галузі важкої, легкої й харчова промисловість. її значне переважання над виробництвом товарів народного споживання повсякчас приводило до проблем з забезпечення населення продукцією легкої й харчової промисловості. За останні роки у всіх галузях промисловості відбулося значне зменшення виробництва продукції, найсильніше - в машинобудуванні хімічній, легкій промисловості. За умови виконання ринкових перетворень україна зуміє поступово збільшити випуск конкурентоспроможненої продукції; для цього вона має як значні природні ресурси так і висококваліфіковані кадри.

Уже зараз дуже багато промислових виробів (метал, літаки ракетоносії, тканини, швейні вироби, продовольчі товари користуються дуже великим попитом на світовому ринку.

А якщо обсяги виробництва зростають в результаті впровадження високопродуктивного технологічного обладнання, то маємо справу із інтенсивною, або ж якісною, концентрацією. Концентрація надає можливість механізувати або ж автоматизувати виробництво, перевести його на нові технології, тим самим підвищити продуктивність праці. Однак у сучасних умовах ефективними спроможні бути малі й середні підприємства — їх легше переорієнтувати на випуск конкурентоспроможної продукції, й саме тому доцільною зараз є деконцентрація виробництва, створення міні - підприємств. Спеціалізація — випуск на одному підприємстві певного виду продукції, що веде до поліпшення якості продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості виробництва. Постадійна спеціалізація — це послідовне виробництво напівфабрикатів, деталей або вузлів на різноманітних підприємствах, всяке із котрих здійснює певну стадію обробки або ж ж спеціалізується на окремій стадії технологічного процесу.

Оця спеціалізація поширена в машинобудуванні (приміром, відливання заготовок —> механічна обробка деталей —> покриття деталей), а особливо — у кольоровій металургії (видобуток бокситів —> виробництво глинозему —•виплавка алюмінію - > виробництво прокату), нафтохімічній промисловості. Зразком такого підприємства є південмаш в дніпропетровську, на котрому паралельно із виробництвом ракетної техніки налагоджено випуск колісних тракторів, тролейбусів, побутової техніки й ін. Ці підприємства спроможні послідовно переробляти сировину, взаємно постачати матеріали й готову продукцію, застосувати спільну виробничу інфраструктуру (складські приміщення, системи водо - , газо - , теплопостачання, транспортні шляхи). Проте, надто великі промислові підприємства маломаневрені, не спроможні хутко реагувати на зміну попиту, їх неможливо хутко переорієнтувати на випуск конкурентоздатної продукції. Основним чинником розташування промислових підприємств донедавна був економічний, себто прагнення максимальних обсягів виробництва при мінімумі затрат. Зараз провідними стають чинники соціально - економічні (робочі місця, задоволення попиту на товари народного споживання) й соціально - екологічні (збереження чистого довкілля). Промисловий вузол — це один або ж декілька біля розміщених промислових центрів, в котрих розташовані підприємства, що мають поміж собою тісні виробничі й економічні взаємозв язки.

Донецько - макіївська, горлівсько - єнакіївська, луганська промислові агломерації входять, приміром, до донецького промислового району; дніпропетровсько - дніпродзержинська, запорізька, криворізька — до придніпровського району; львівська агломерація — до прикарпатського, а нововолинська й червоноградська — до прибузького промислового району.

Поза межами промислових районів є київська, харківська, одеська промислові агломерації, дуже багато промислових вузлів (вінницький, полтавський, миколаївський, херсонський, сімферопольський й ін. В україні структурна перебудова (реструктуризація) господарства визнана пріоритетною, адже в спадщину від соціалістичного господарювання залишилася економіка з застарілими енерго - й ресурсомісткими технологіями, високою часткою екологічно небезпечних виробництв із низькою їх ефективністю. У ній — велика частка важкої промисловості, передусім галузей, котрі обслуговують військово - промисловий комплекс, й незначна частка галузей, що синтезують товари народного споживання. Це і стимулює необхідність розвитку галузей легкої й харчової промисловості, що, у власну чергу, зменшить залежність україни від імпорту найнеобхіднішої продукції. Для україни характерна ще висока частка гірничодобувної промисловості в випуску промислової продукції, а звідси — і експорт різноманітної мінеральної сировини (будівельних матеріалів, залізних й марганцевих руд, солі, сірки й ін. Вагоме роль має реструктуризація машинобудівного комплексу, оскільки у ньому створювалися засоби виробництва для усього національного комплексу колишньої держави.

Необхідна організація нових виробництв, котрі завершували б технологічні цикли, переорієнтація підприємств на випуск нових видів машин й устаткування, котрі користуються найбільшим попитом як у україні, так й за рубежем. Розвиток легкої й харчової промисловості у україні пов язаний з впровадженням нових форм організації виробництва, створенням мережі малих підприємств, котрі б випускали продукцію широкого асортименту й були спроможні б хутко переорієнтовуватись на потреби ринку.

Маючи достатню кількість трудових ресурсів, потужну сировинну базу, україна спроможний не лише рішити власні внутрішні проблеми відносно забезпечення населення промисловими товарами народного споживання, однак і стати важливим експортером даної продукції на світовий ринок. Економічний потенціал країни характеризує змоги національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, вдовольняти економічні потреби суспільства. В україні є більше 100 тисяч підприємств, одначе більша кількість з них мають застарілі, надзвичайно зношені, а то і зруйновані головні виробничі фонди, котрі потребують оновлення або ж ж демонтування. Тривалий час приріст трудових ресурсів різної кваліфікації у україні задовольняв інтереси її економіки, частка робочої сили була задіяна у других республіках колишнього срср. В останнє десятиріччя чисельність трудових ресурсів в країні знижується, що є наслідком несприятливої демографічної ситуації, тоді як якість робочої сили зостається високою (наприклад, збільшується частка осіб із вищою освітою). Економічна криза у країні спричинила появу безробіття й неповної зайнятості населення, масову трудову еміграцію як в росію, так й у країни європи, америки, других регіонів всесвіту.

Багато українських підприємств є фінансовими боржниками або ж знаходяться на межі банкрутства, а більша кількість громадян країни заслужують доходи, нижчі від встановленого прожиткового мінімуму.

Науковий потенціал україни базується на розгалуженій мережі наукових інститутів, науково - дослідних закладів, котрі існують в системі національної академії наук, міністерств й відомств, їх працівниками є десятки тисяч спеціалістів вищої категорії — докторів й кандидатів наук. В деяких напрямках науки україна проявила себе як один із світових лідерів, зокрема, в кібернетиці, електрозварюванні металів, кардіохірургії, космічній техніці. Втім в багатьох галузях наукової роботи, що стосуються розробки високопродуктивної техніки й новітніх технологій, відставання вітчизняної науки суттєве.

В наш час ситуація ускладнюється недостатнім фінансуванням й нестабільною діяльністю наукових організацій, виїздом спеціалістів високої кваліфікації за кордон. Недосконалість останнього спроможний призвести до нераціонального, малоефективного, а то і витратного використовування складових економічного потенціалу.

Найбільше універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ввп) й валовий національний продукт (внп). Валовий внутрішній продукт держави — це сукупна вартість за ринковими цінами всього обсягу кінцевих товарів й послуг, вироблених уданій країні упродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). Ввп охоплює результати економічної роботи підприємств, організацій, закладів й окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності й громадянства, котрі зайняті підприємництвом на території даної країни.

Валовий національний продукт відрізняється від ввп тим, що враховує доходи фірм й громадян даної країни, отримані за кордоном, однак виключає доходи зарубіжних компаній й осіб, котрі займаються діяльністю у даній країні. В більшої кількості економічно розвинених держав (перш за все сша й японія), потужні корпорації котрих мають власні філії й дочірні підприємства у багатьох державах й регіонах всесвіту, валовий національний продукт значно більший від валового внутрішнього продукту.

У) поєднайня підприємств й установ в межах території країни, що задовольняють матеріальні і духовні потреби населення; г) головними складовими частинами його є дві сфери.

У) поєднання підприємств й установ в межах території країни, що покликані вдовольняти усі матеріальні й духовні потреби населення; г) дає послуги для виконання необхідних виробничих, економічних, організаційних взаємозв язків поміж складовими частинами господарства, визначає умови життя населення. Б) сукупність певним чином взаєморозміщених й поєднаних територіальних елементів господарства або ж окремих галузей, котрі перебувають у складній взаємодії; б) сукупність певним чином взаєморозміщених й поєднаних територіальних елементів господарства або ж окремих галузей, котрі перебувають у складній взаємодії; г) зростання її здійснюється за рахунок розширення діючих підприємств, будівництва нових дуже велеких підприємств або ж об єднання декількох малих. А) поєднання на одному підприємстві (комбінаті) декількох виробництв, що спроможні належати до різноманітних галузей промисловості; г) грунтується на комплексній переробці вихідної сировини, відходів виробництва або ж послідовній технологічній обробці сировини.

А) поєднання на одному підприємстві (комбінаті) декількох виробництв, що спроможні належати до різноманітних галузей промисловості; г) грунтується воно на основі комплексної переробки вихідної сировини, відходів виробництва або ж послідовній технологічній обробці сировини.

Г) однією із ознак її є нераціональна хімізація сільського господарства, котра призвела до того, що у продуктах харчування усе частіше знаходяться нітрати, пестициди і інші шкідливі речовини.

А) про її присутність у україні засвідчує те, що більшими темпами розвивались галузі військово - промислового комплексу, а випуск товарів для споживання населення був надзвичайно обмеженим; б) характеризується тим, що ряд областей (чернігівська, хмельницька, рівненська, волинська, тернопільська, закарпатська) є найменш розвинутими; у) встановила однобоку орієнтацію господарського комплексу україни на залежність від енергоносіїв (нафти, газу), лісу, продукції легкої промисловості і сировини для неї із росії і других країн колишнього срср; г) є наслідком значного тиску у окремих регіонах на довкілля — високого рівня забруднення поверхневих й підземних вод, гострого дефіциту води.

А) характеризується виникненням центрів надмірного зосередження промислрвості (особливо донбас, придніпров я), котрі потребують великої кількості природних й трудових ресурсів. Б) про її присутність у україні засвідчує те, що більшими темпами розвивались галузі військово - промислового комплексу, а випуск товарів для споживання населення був надзвичайно обмеженим; г) призвела до значного тиску у окремих регіонах на довкілля — високого рівня забруднення поверхневих й підземних вод, гострого дефіциту води, поширення ерозії грунтів. Цей тип ландшафту сформувався в умовах помірно теплого й вологого клімату на водно - льодовикових, льодовикових і давніх річкових суг­линкових і піщаних відкладах. Серед них є зо­нальні (що обумовлені широтним розподілом сонячної радіації по земній поверхні) та азональні (що обумовлені геолого - геоморфологічними чинни­ками). Оскільки клімат має добре виражені зональні особливості, то й природні територіальні комплекси, які утворюються під їх впливом, підпорядковані закону широтної зональності. Фізико - географічна країна являє собою велику територію, що виділяєть­ся за положенням у межах великих геологічних структур, приналежністю до великих форм рельєфу й природних умов. Вона характеризується відо­мою єдністю геологічної структури, спільністю макрорельєфу, атмосферних процесів, специфічними проявами географічної зональності або висотної поясності (певним набором природних зон або висотних поясів). У межах фізико - географічної зони за переважанням ландшафтів того або іншого підтипу виділяються фізико - географічні підзони (у природній зоні степів території україни — це північностепова, середньостепова та півден - ностепова підзони). Фізико - географічна провінція (край) — частина природної зони (або підзони), що виділяється за морфоструктурними особливостями рельєфу й континеитальністю клімату; у горах — за характером висотної поясності. На рівнинах фізико - географічний район відрізняється однорідною геологічною будовою, переважанням одного типу рельєфу, подібним кліматом, однотипним поєднанням гідротермічних умов, ґрунтів, рослинних і фауністичних комплексів. Вивчення геосистем має важливе значення при розробці проектів раціонального й ефективного використання природних ресурсів, обґрунтуванні спе­ціалізації сільськогосподарського виробництва (насамперед рослинництва), проведенні меліоративних робіт. Учитель об’єднує учнів у групи й дає завдання протягом тижня підготу­вати опис одного з дрібних природно - територіальних комплексів, розташо­ваних у їхній місцевості. Оцінити ступінь підготовленості учасників зовнішнього незалежного оцінювання до навчання у вищих навчальних закладах програма вступного випробування з української мови у даному посібнику зібрані програмові матеріали для підготовки абітурієнтів до вступу до вищого комунального навчального закладу.

Програма вступного випробування з української мови у даному посібнику зібрані програмові матеріали для підготовки абітурієнтів до вступу до вищого комунального навчального закладу.

Стокго­льм­ська конференція з проблем нав­колишнього середовища, конференція голів держав і влади з питань навколишнього середовища і ста­ло­го розвитку в ріо - де - жанейро і йоханесбурзі. При­родокорис­тування, природоохо­ронні території, стан довкіл­ля, економічний розвиток, раціональ­не господа­рювання, соціальна справедли­вість, здоров’я, три­ва­лість життя людини.