п.білоус історія української літератури онлайн

п.білоус історія української літератури онлайн

Як літературний твір послання назвою - визначенням та інколи формою нагадує епістолу (лист), а за змістом, художніми особливостями тяжіє до публіцистики, яка реагує на певні проблеми суспільно - релігійного буття. Прославляєшся, та я поясню тобі, хто такі славолюб­ці — які приєднують будинок до будинка, село до села, ізгоїв, і общинників, і борті, і покоси, і поля, і пустища, — але від них же я, грішний климентій, якраз і вільний. Послання климентія смолятича — це спроба відпо­вісти на поставлені запитання і звинувачення, що зумовило використання риторичних запитань, вигу­ків, численних звертань до адресата. Виклад відпові­дей та розмислів має виразне емоційне забарвлення, динамічний характер, внутрішню енергетику, що йде від духовного та інтелектуального наповнення сильної особистості. Вісім років він був митрополитом при володимирі мономахові, з яким мав доброзичливі сто­сунки, чим можна пояснити той факт, що з трьох відо­мих на сьогодні його послань — два адресовані князеві. Цими словами митрополит порушив традиційну для християнських роздумів проблему душі і тіла, у тлума­ченні якої піст набуває не фізіологічного, а духовного виміру.

«оскільки слово це до тебе, доблесна главо наша і всієї землі христолюбивої, якого бог здавна пророзумів і визначив наперед, котрого ще в утробі освятив і помазав, змішавши від царської і кня­жої крові, котрого благочестя виховало, а піст вигоду­вав, і свята купіль христова від пелюшок очистила, звернуте, то непотрібно про піст говорити тобі, а тим паче про непиття вина або пива під час посту.

Вони мали передусім ідеологіч­не підґрунтя (боротьба церкви із залишками язичниць­ких вірувань, православних проти іудеїв та католиків) та водночас були спрямовані на виховання релігійної особистості, а значить, і виховання загальнолюдських моральних якостей. Очевидно, коли твір мігрував давньоруськими землями, розширилася його ідеологічна та географічна наповненість, зазнали де­яких змін і мовно - стильові особливості. Подальша доля тексту пов язана з намаганнями осо­бистостей не загубитися у плині буденного буття і всупе­реч обставинам реалізувати своє я в процесі суспільно­історичних подій. Тож телеологія (вчення про ціль) тек­сту час від часу активізувалася, текст перекомпоновува­ли і змінювали ще протягом кількох століть відповідно до змін у самосвідомості нових поколінь. Так з являється мотив кари без вини, несправедливої кари данила за те, що він розумніший за своє оточення (можливо, йдеться про політичні погляди, які не збігалися з офіційними). Проаналізувати художні засоби і прийоми, використані автором у процесі відстоювання тези про необхідність канонізації князя володимира в слові о законі і благодаті. Королева створила за мотива­ми києво - печерського патерика, який вмістив чимало оповідей про життя київських ченців, зокрема про пре­подобного антонія, феодосія печерського, художника алімпія, отця ісакія. Перейнявши з нього деякі моти­ви, образи, художні прийоми, письменник зосередився на морально - етичній проблематиці, практичній філосо­фії, в основі якої — загальнолюдські цінності. Шев­чук свідомо відмовився від наміру вловити і передати се­редньовічний смисл пам ятки, розгадати сутність персо­нажів, розкрити реальний і трансцендентний виміри зображеного у творі. Сюжети і персонажі патерика стали для нього лише приводом для вибудову­вання авторської концепції у тлумаченні онтологічних питань, філософствуванні на теми добра і зла, життя і смерті, світла і темряви (в алегоричному сенсі), пре­красного і потворного, вічного і марнотного, високого і низького, бідності і багатства. Монастир у його тлума­ченні постає як модель замкнутого простору, що алего­рично натякає на автономність і жорстокість соціалі­стичної держави, в умовах якої був написаний роман. Тексти то­гочасних письменників позначені такими модифіковани­ми ознаками бароко, як аналітичний психологізм, трагіч­ність світовідчуття, естетизація смерті, превалювання форми над змістом, контрастність і динамізм зображення, переосмислення релігійних тем і сюжетів. Вияв глибинного психіч­ного життя, пошуку гармонії, а також заперечення по­переднього досвіду, трагічний злам, за яким — початок формування нового світогляду.

і переймається містичними, ірраціо­нальними образами, тяжіє до особливого виду релігій­ності — у сенсі інтуїтивного відчуття присутності поруч сили духа, яка, залишаючись до кінця не зрозумілою, є визначальною у житті. Йогансен) репрезентована передусім через запе­речення класичного, завдяки прозаїзації поетичного стилю, кардинальним експериментам над художньою формою, словесній грі. У текстах авангардистів наявні епатажність, нарочита гра з читачем, вульгаризація людських цінностей, деструктивність у зображенні дій­сності, закорінені у традиції українського бароко. Куліш) було створено образи втомленої життям і соціальними катаклізмами зануре­ної в себе людини, яка споглядала, аналізуючи власні психологічні стани, намагалася перебороти суперечно­сті, викликані неможливістю узгодити своє бачення сві­ту з реальною дійсністю. Куліша трагізм барокового сві­тобачення передано через розкриття психологічного типу людини — пророка, месії, котрий прагне перетво­рити світ, але залишається незрозумілим для оточення, божевільним. Творчий бунт шістдесятників знайшов адекватну фор­му художнього самовираження у традиціях бароко, тому культивування естетичної вишуканості, відобра­ження духовних суперечностей, намагання вийти за межі офіційних літературних форм, певна розкутість та словесне експериментування були цілком прита­манними цьому мистецькому поколінню. Ба­роко не тільки ввійшло в коло його наукових студій та пе­рекладів із давньої книжної мови, а й вплинуло на худож­ню творчість, зокрема на оновлення індивідуального сти­лю. їм притаманні психологізм, динамізм, ускладне­ність композицій, потяг до ірраціонального і містичного, прагнення серед абсурду людського життя віднайти те, що незалежно і повноцінно існує в будь - якому часі. Нове покоління письменників обрало оптимальними засобами естетичного самовира­ження іронію, пародію, бурлеск, буфонаду, карнавал, тобто гру, що було характерно і бароковим світовідчут­тю, стилю. Для нинішніх модерністів (постмодерністів) продук­тивною виявилася світоглядна основа бароко, пов язана з осмисленням кризових ситуацій, у яких людина відчува­ла себе незатишно, ставала розгубленою, дезорієнтованою і психологічно неврівноваженою. Естетика баро­ко вплинула і на жанрово - стильові, композиційні параме­три сучасної прози, для якої властиві мозаїчність зобра­ження, нашарування різних рівнів і смислів, розгалуже­на асоціативність, химерні наративні конструкції. До нетрадиційного, часом провокативного і епатаж - ного самовираження прагнуть окремі сучасні поети, експериментуючи переважно у доборі формальних чин­ників, удаючись до барокової курйозності. Декотрі, захопившись зоровою поезією, звукописом, складанням анаграм, па­ліндромів, азбучних, акро - чи мезовіршів, гадають, що зробили відкриття у поезії, хоча подібними формами віршування переймалися барокові поети ще у xvii ст. Котлярев­ського є гумор і сатира, бурлеск і травестія, характерні для творчості мандрівних дяків, авторів сатиричних і гумористичних творів, інтермедій і вертепної драми xviii ст. Котляревського прагнула наблизити літературу до життя так само, як це робили невідомі автори траве - стій у давній літературі, насмілюючись з цією метою іронізувати і над сакральними текстами.

Однією з характерних ознак поетичної творчості климентія зиновіїва є увага до приватного життя зви­чайної людини, яке у більшості творів давнього часу не зображувалося. Поета цікавили не тільки люди, які ви­конували певну соціальну функцію (він, наприклад, описав понад півсотні тогочасних ремесел), а й ті, чиє життя не узгоджувалося з усталеним життям суспіль­ства, не відповідало нормативному розпорядку, визна­ченому народною етикою та церковними настановами.

Автор писав про чоловіків, які залишають своїх дру­жин та одружуються вдруге, і про жінок, які мають по­зашлюбних дітей або зваблюють статечних чоловіків. Він співчував бездітним жінкам, осуджував чоловіків, які одружуються на молодших від себе, не схвалював міжконфесійних шлюбів, критикував батьків, які рано віддають заміж своїх дочок, йому шкода тих, хто поми­рає від пологів, і чоловіків, які стають удівцями.

Нова українська драматургія сформувалася на на­родній основі, тому від початку свого існування культи­вувала здебільшого соціально - побутові теми, виводила на сцену персонажів із простолюду, наділяючи їх при­страстями та вчинками у фольклорному дусі. Квітки - основ яненка — п єси, у яких по­мітний вплив інтермедійних і вертепних характерів, комічних засобів, сценічної мови і компонування всього театрального дійства. Виник окремий сце­нічний (естрадний) жанр комічного діалогу — власне інтермедії, що мали популярність, зокрема, у творчій діяльності тарапуньки і штепселя. Покла - даючись переважно на фольклорну традицію, поети - ро - мантики скористалися і попереднім літературним досві­дом, зокрема віршами громадянської тематики, елегійною та любовною лірикою. Змальований у ньому похід на половців — майстерно скомпонована пригодницька повість, сповнена несподі­ваних поворотів у сюжеті, що має фабульну інтригу, пе­редану символічно — в образі сонячного затемнення, яке віщувало ігореві поразку.

Публікація творів сковороди та спогадів про нього почалася з 30 - х років xix ст проте петербурзькі та мо­сковські видання коментували їх упереджено та спотво­рювали зміст і пафос, що спонукало м. Так міг сказати представник нової лі­тературної генерації про покоління, яке залишилося в минулому зі своїми культурними надбаннями, що інер­ційно тяжіли над новим часом і заважали художньому пошуку.

Франко одним із перших спробував дати особі і літературній спадщині сковороди науково виважену оцінку, сформулювати та обґрунтувати думку про ме­жовий характер творчості сковороди.

Нове зацікавлення філософією, біографією і творчі­стю сковороди припадає на літературне покоління шістдесятників, яке шукало мисленнєві та художньо - образні опори передусім у національних традиціях ми­нулого. Його постать трактують неоднозначно — залежно від сві­тоглядних та художніх орієнтацій їх авторів, однак зав­жди із зацікавленістю незвичайним життям, оригіналь­ними думками і літературними творами.

Чимала кількість сковородинських студій, віддзеркалюючи стрімке зростання інтересу до укра­їнської культури та зміну її статусу, засвідчувала також центральне місце сковороди в українській традиції від давнини до сьогодні. Дати основні відомості про ораторсько - проповідницьку прозу, її основні жанри; засвоїти багаторівневість тлумачення слово про закон і благодать іларіона; розглянути орнаментальну прозу кирила турівського. Дати основні відомості про виникнення і особливості побутування іншомовного українського віршування; розглянути творчість представників латиномовної та польськомовної літератур. Розглянути причини появи україномовного віршування; засвоїти основні художньо - естетичні програми та роль і завдання поезії; оволодіння поняттями про поетичні жанри.

Художній світ її багатогранний і самобутній, а найкращі твори вражають масштабністю філософського мислення, силою духовних осяянь, яскравими сюжетами, оригінальним і пристрасним словом. Особливості її буття і розвитку зумовили зміст і структуру навчального посібника, автор якого намагався якомога органічніше поєднати сучасне прочитання творів давнього письменства з використанням цінних надбань у його інтерпретації вітчизняним літературознавством за всю історію його розвитку.

Завдяки цьому студент - філолог матиме змогу глибше пізнати світоглядні пошуки, естетичну, моральну проблематику і дух тих часів, колорит словесності і специфіку творів, їхній вплив на письменників наступних епох. Києво - печерський патерик виникнення київського монастирського епосу жанрові особливості патерика сюжети, образи і моральні концепти патерикових новел 1. Творчість григорія сковороди філософські погляди григорія сковороди поезія григорія сковороди як спосіб вираження світоглядних думок внесок григорія сковороди в утвердження жанру байки афористика григорія сковороди 2. Ця своєрідна трилогія з літературознавства подає необхідний для навчання студентів - філологів матеріал, у якому розкриваються художньо - естетичні та психологічні аспекти як словесного мистецтва, так і сучасної науки про літературу.

Біографія і творчість народження творчого задуму творче натхнення робота письменника над твором індивідуальний стиль письменника діагностика літературних здібностей короткий словник літературознавчих термінів.