критерии які покладено в основу классификации видів обдарованості

критерии які покладено в основу классификации видів обдарованості

Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями.

Сучасна молода людина об єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку.

У чинних навчальних програмах для 12 - річної школи на засадах компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту.

Вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у різних видах навчальної діяльності (учень називає, наводить приклади, характеризує, визначає, розпізнає, аналізує, порівнює, робить висновки тощо). Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів. Упровадження компетентнісного підходу передбачає обов язкове прогнозування результативної складової змісту, що вимагає адекватних змін у системі оцінювання навчальних досягнень. Результати навчальної діяльності учнів на всіх етапах шкільної освіти не можуть обмежуватися знаннями, уміннями, навичками, метою навчання мають бути сформовані компетентності, як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості. Удосконалення освітнього процесу з урахуванням компетентнісного підходу полягає в тому, щоб навчити учнів застосовувати набуті знання й уміння в конкретних навчальних та життєвих ситуаціях. Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів - знань, умінь, навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях. Рада європи, проводячи міжнародні дослідження, поглиблюючи та розвиваючи поняття компетентностей, пропонує перелік ключових компетентностей, якими мають володіти молоді європейці. Політичні та соціальні компетентності; компетентності, пов язані з життям у багатокультурному суспільстві; компетентності, що стосуються володіння усним та письмовим спілкуванням, компетентності, пов язані з розвитком інформаційного суспільства; здатність вчитися протягом життя. Соціальні, пов язані з соціальною діяльністю особистості, життям суспільства; мотиваційні, пов язані з інтересами, індивідуальним вибором особистості; функціональні, пов язані зі сферою знань, умінням оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом. Уміння вчитися - передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

Передбачає опанування спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур. Пов язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно - політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці. Передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її; використовувати джерела інформації для власного розвитку.

Компетентність як інтегрований результат індивідуальної навчальної діяльності учнів, формується на основі оволодіння ними змістовими, процесуальними і мотиваційними компонентами, його рівень виявляється в процесі оцінювання. Визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал; навчальна. З ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення; стимулювально - мотиваційна. Формує позитивні мотиви навчання; виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності. Повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність; сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок; рівень володіння розумовими операціями.

Вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв язувати їх, формулювати гіпотези); самостійність оцінних суджень. Уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомих. Ціннісні ставлення виражають особистий досвід учнів, їх дії, переживання, почуття, які виявляються у відносинах до оточуючого (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності учнів, прагненні закріплювати позитивні надбання у навчальній діяльності, зростанні вимог до свої навчальних досягнень. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки.

Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію. Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо (таблиця). Обосновать необходимость использования основных положений международных классификаций с целью определения состояния здоровья, совершенствования и повышения эффективности реабилитации лиц с инвалидностью. На современном этапе существует научная и методологическая база формирования нового современного инструментария для определения состояний здоровья человека, возникающих при инвалидности.

Применение отдельных элементов международных классификаций существенно повысит эффективность оказания реабилитационной помощи лицам с инвалидностью и усовершенствует методологические подходы к использованию физической реабилитации.

Обґрунтувати необхідність застосування основних положень міжнародних класифікацій у визначенні стану здоров я з метою вдосконалення і підвищення ефективності реабілітації людей з обмеженими можливостями.

Окреслені наукові та методологічні підстави щодо формування нового сучасного інструментарію визначення станів здоров я людини, що виникають при інвалідності. Наведені класифікації можна ефективно використовувати у процесі оцінювання рівня життєдіяльності та здоров я людини, а також самої структури реабілітаційного процесу.

Застосування окремих елементів міжнародних класифікацій суттєво збільшить ефективність надання реабілітаційної допомоги особам з інвалідністю та удосконалить методологічні підходи щодо використання фізичної реабілітації. В останні роки розробка і прийняття цілої низки законів в україні спонукали до дії нові схеми вирішення проблем інвалідності, якими окреслюється необхідність створення умов, що надають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права й свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Але на даний час залишаються не - вирішеними чисельна кількість питань щодо розвитку реабілітації інвалідів, як соціально та гуманістично, суспільно та індивідуально значимої державної практики.

Не зважаючи на суворі вимоги до цілісності процесу реабілітації, останній являє собою сукупність відносно відокремлених і структурованих елементів, які можуть бути відокремлені один від одного в просторі або в часі і досі залишаються не з’ясованими питання щодо значущості та необхідної кількості окремих складових, їх ролі і місця у запропонованих реабілітаційних програмах. Відмічаючи велике наукове і практичне значення розглянутих праць вітчизняних і зарубіжних учених, доцільно зауважити, що проблеми формування ефективної системи реабілітації особам з інвалідністю ще недостатньо досліджені у теоретико - методологічному і практично - прикладному аспектах. Поза увагою дослідників залишилося визначення концептуальних підходів та технологічних рішень, щодо оцінювання біопсихосоціального стану осіб з інвалідністю та відповідного диференційованого застосування засобів і методів фізичної реабілітації. Мета дослідження - обґрунтувати необхідність використання основних положень міжнародних класифікацій щодо визначення стану здоров’я та вдосконалення і підвищення ефективності реабілітації осіб з інвалідністю. Мкн тлумачить соціальну недостатність як таку ваду індивіда, що виходить із порушення або обмеження життєдіяльності, через які людина може виконувати лише обмежену, або зовсім не може виконувати звичайну для неї роль у житті суспільства (залежно від віку, статі, соціального та культурного становища). індивід, або оточення, до якого він належить, надають значення тим відхиленням від норми, які виявлені в анатомічній структурі, функції чи характері діяльності. Оцінка цих відхилень залежить від культурних норм, так що людина може проявляти соціальну недостатність в одній групі та не проявляти її в інших, зважаючи на час, місце, становище та роль індивіда. За зрозумілих причин при наданні допомоги хворим увага зосереджена на гострих захворюваннях, до яких відносять такі що завершуються одужанням, збереженням структур і функцій організму хворої людини та її дієздатності і залишаючи організм не порушують статусу особистості й основ життєдіяльності людини, систему його цінностей і способів її досягнення. Порушення структур і функцій організму 1) розумові 2) інші психічні 3) мовні та речові 4) слухові й вестибулярні 5) зорові 6) вісцеральні та метаболічні 7) рухові 8) які спотворюють 9) загального характеру лімітування життєдіяльності та зниження працездатності, але можливе.

1) адекватно себе поводити 2) спілкуватися з оточуючими 3) виконувати рухи 4) рухати верхніми кінцівками 5) володіти тілом 6) забезпечувати себе 7) ситуаційне зниження працездатності 8) володіти спеціальними навичками соціальна недостатність, що обумовлена недієздатністю до. 1) фізичної незалежності 2) мобільності 3) занять звичайною діяльністю 4) оволодіння освітою 5) професійної діяльності 6) економічної самодостатності 7) інтеграції до суспільства. Зв’язків з метою впливу на них в напрямку покращення здоров’я, подолання обмежень життєдіяльності і являє собою завдання відновлювального лікування та реабілітації. Має місце і зворотній хід подій, коли соціальне неблагополуччя призводить до обмежень життєдіяльності, і відповідно функціональним порушенням й захворюванням. Можливим є порочне коло, коли один або декілька ланцюгів є вирішальними як щодо наслідків захворювання, так і в посиленні клініки самої хвороби або розвитку нової. Мкн була викладена як документ вооз на англійській і французькій мові; і в країнах де мкн було сприйнято, було використано її переклад, коли не завжди визначається автентичність термінів, що характеризують класи наслідків. Адекватність термінології номенклатури, узгоджене розуміння термінів є важливим щодо організації реабілітаційного процесу та розвитку його наукової методології на засаді міжнародної співпраці. Різноманітні екзо - та ендогенні етіологічні чинники впливають на людину і надають початок функціональним та структурним сано - та патологічним змінам організму.

В залежності від проявів та порушень, що виникають внаслідок хвороби, може змінюватися діяльність і поведінка людини, тобто виникає зниження життєдіяльності, у тому числі і порушення працездатності. Порушення - матеріалізація патологічного процесу, обмеження життєдіяльності (ож) - прояви та об’єктивізація патологічного процесу і соціальна недостатність (дезадаптація) - соціалізація порушень та ож особи.

Ож - це будь - яке обмеження або відсутність внаслідок порушення (недоліку) здатності здійснювати діяльність у межах, що є нормальними для людини відповідно віку й статі, є сполучним ланцюгом між порушенням та соціальною недостатністю, відноситься до складних або інтегрованих видів діяльності, що є звичайними для індивідуума, таких як поведінка виконання різних завдань, володіння навичками тощо. Соціальна недостатність (дезадаптація) є соціалізацією порушення або обмеження життєдіяльності внаслідок того чи іншого відхилення в стані здоров’я, що виникає через неспроможність індивідуума відповідати сподіванням або прийнятим громадським нормам в тій чи іншій групі людей або в суспільстві. ), розрізняють соціальну недостатність (дезадаптацію) внаслідок обмеження фізичної незалежності, мобільності, здатності займатися звичайною діяльністю, здатності до отримання освіти, здатності до професійної діяльності, економічної самостійності, здатності до інтеграції у суспільство. Нормальна освіта; переривчаста освіта, коли навчальний процес переривається перебуванням у лікарні; звільнення від деяких видів діяльності (не можливість участі у деяких видах навчання або професійної підготовки, нормальна, але зі скороченим навчальним днем або тижнем); освіта чи професійна підготовка із використанням допоміжних засобів, технічної допомоги; освіта і професійна підготовка, яка включає комбінації звичайних методів навчання протягом певного часу і спеціальних технічних прийомів; освіта і професійна підготовка можливі при використанні спеціальних технічних прийомів; неможливість освіти.

У багатьох країнах світу мкн була сприйнята як високоякісний інструмент організації діяльності держави, в різних, самих конкретних галузях збереження здоров’я і життєзабезпечення населення. Так, наприклад у франції завдяки застосуванню мкн було досягнуто більш високі результати, ніж було раніше, при вирішенні проблем, пов’язаних з адресним розподілом соціальної допомоги.

У німеччині та нідерландах мкн застосовано при оцінці працездатності хворих та інвалідів, в бельгії та італії - при розширенні комунікативних умов життя інвалідів, у швейцарії - при вирішенні питань страхування здоров’я. На наданій основі, із застосуванням передового світового досвіду, було оновлено державну систему росії щодо надання реабілітаційної допомоги особам, які мають стійку втрату працездатності. В росії служба лікарсько - трудової експертизи, що головним чином оцінювала стан працездатності осіб, трансформувалася до служби медико - соціальної експертизи, органічно злитою разом зі службою реабілітації до єдиної державної системи медико - соціальної експертизи і реабілітації хворих та інвалідів. На думку багатьох фахівців, у тому числі й експертів вооз, мкн, рекомендована вооз світовій спільноті та опублікована в 1980 році потребувала доповнень. Перш за все, це було пов’язано з тим, що в ній не розкривалася роль соціального та фізичного навколишнього середовища, як у формуванні наслідків захворювань, так і в їх подоланні. За необхідне має бути детальне визначення всіх зовнішніх по відношенню до організму і особистості людини природних і культурних (соціальних, господарсько - економічних) умов виникнення та розвитку, й одночасно подолання всієї сукупності наслідків захворювань. На розповсюдження та адаптацію мкф (2001) потрібно офіційний дозвіл вооз, в зв’язку з цим при викладенні даних стосовно цієї класифікації нами використано матеріали м. Домени функції організму структури організму сфери життєдіяльності (задачі, дії) зовнішній вплив на функціонування і обмеження життєдіяльно сті внутрішній вплив на функціонування і обмеження життєдіяльно сті. Реалізація виконання задачі в реальній життєвій ситуації вплив фізичного, соціального середовища, світу відносин та установок, що полегшує або ускладнює вплив особистісних якостей. У прийнятій класифікації домени утримують інформацію, яка найбільш повно відбиває функціонування індивідуума на фізіологічному, психічному (особистісному) і соціальному рівнях. Поряд з цим деталізовано домени, що відбивають стан функцій і структур організму, а такі якості, як активність і участь, описано при всіх аспектах життєдіяльності. У прийнятій класифікації введене узагальнене поняття ож різних видів функціонування людини на фізіологічному, індивідуальному і соціальному рівнях, яке включає порушення структур та функцій організму, обмеження активності людини та обмеження її можливості участі в житті суспільства. Визначення за результатом обстеження ож індивідуума надає можливість визначити отриману інформацію у вигляді певних кодів (у відповідності до кодів мкх - 10). Але кодування такої інформації набуває значення лише в тих випадках, коли визначено ож (негативні аспекти індивідуума з урахуванням ступеня тяжкості порушень різних видів функціонування людини). Таким чином аналіз і узагальнення даних спеціальної літератури, міжнародних класифікацій та інструктивно - методичних рекомендацій свідчать про формування нового сучасного інструментарію щодо визначення таких станів здоров’я людини, що виникають після хронічних форм захворювань і при інвалідності. Принципи, що закладені у міжнародних класифікаціях мкн і мкф, відображають цілі та завдання реабілітації, зокрема фізичної реабілітації осіб з хронічних формами захворювань і осіб з інвалідністю. Наведені класифікації з успіхом можна ефективно використовувати у процесі оцінювання рівня життєдіяльності та здоров’я людини, а також самої структури реабілітаційного процесу.

Застосування окремих елементів мкн і мкф суттєво підвисить ефективність надання реабілітаційної допомоги особам з інвалідністю та удосконалить методологічні підходи щодо використання фізичної реабілітації. Вираженість ендотоксикозу є суттєвою ознакою, оскільки розвиток недостатності функцій трьох і більше систем внутрішніх органів свідчить про несприятливий результат захворювання. В інтернеті можна знайти близько 2000 публікацій стосовно гангрени фурньє, в яких проаналізовано результати лікування понад 1500 хворих цієї категорії. Відомо про існування апоневрозу денонвільє, що тягнеться від міхурово - ректального очеревинного мішка до найбільш віддаленої частини задньої поверхні передміхурової залози і становить неперервний фіброзний пласт. У публікаціях трактується, що навіть класифікації некротизуючого фасциїту не є повними, а термінологія стосовно цієї нозології та її дефініції є плутаними.

Ураження однієї половини калитки – у двох хворих; обох половин калитки – у трьох; обох половин калитки і статевого члена – у двох; обох половин калитки, статевого члена, проме­жини і низу живота – у п’яти; ізольоване ураження статевого члена – у двох пацієнтів. Ураження до загальної поверхневої фасції тіла – у п’яти хворих; до того ж ще й ураження тканин яєчок, що підтверджено гістологічним дослідженням, – у чотирьох; а також і сечового міхура з формуванням міхурово - промежинної нориці – у двох; ураження клітковини малого таза – у трьох осіб. Так, некротичне ураження яєчка зустрічається у третини хворих на гангрену фурньє і вимагає виконання орхектомії в процесі первинної хірургічної обробки ураженої зони чи у відтермінований період, коли буде чітко верифіковано ураження яєчка. У близько 15 % пацієнтів діагностується ураження сечового міхура некротичним процесом з утворенням міхурово - промежинної нориці, тому їм показане накладання надлобкової епіцистостоми.

Слабко виражена інтоксикація – у чотирьох чоловіків; виражена інтоксикація – у шести; різко виражена ендогенна інтоксикація з поліорганною недостатністю – у чотирьох. У літературних джерелах описано приклади застосування індексу тяжкості гангрени фурньє – fgsi, котрий є критерієм гостроти перебігу процесу, але не ендотоксикозу.

Ми спостерігали хворих з глибоким проникненням некротичного процесу в глибину, аж до сечового міхура і підочеревинної клітковини малого таза, у яких клінічна симптоматика ендотоксикозу була менш вираженою, аніж в осіб з поверхнево поширеним за площею ураженням. Наявність дочірніх септичних гнійників на стегнах і грудній клітці у чоловіків з гангреною фурньє обтяжує перебіг хвороби, однак не є індикатором несприятливого результату.

Щодо ендогенної інтоксикації при гангрені фурньє слід зазначити, що її симптоми включають гіпертермію з пропасницею, гіперлейкоцитоз, гіпотонію, млявість, недостатність функції внутрішніх органів, тахікардію, задуху, парез кишечника, токсичну енцефалопатію. Таким чином, створена на підставі власного досвіду клініко - анатомічна класифікація гангрени фурньє дає повне і всебічне бачення клінічного перебігу цього тяжкого захворювання. Вона охоплює два істотні напрями розвитку цієї патології – поширеність некрозу тканин калитки і прилеглих тканин з розвитком у них гнійно - запального процесу, а також ендогенну інтоксикацію. Выраженность эндотоксикоза является существенным признаком, так как развитие недостаточности функций трех и более систем внутренних органов свидетельствует о неблагоприятном исходе заболевания. Досліджено загальні вимоги, які визначені із досвіду розвинених країн в сфері забезпечення зростання ресурсоефективності процесів виробництва і споживання і незалежно від конкретної структури ринку повинна відповідати принципам їх формування і розвитку ресурсозбереження на підприємствах машинобудування в сучасних умовах господарювання. Встановлено, що ефективність ресурсозберігаючих технологій на підприємствах машинобудування визначається технологічною інтенсивністю процесу, можливістю управляти ним і адаптивно - організаційним рівнем. При цьому, рівень технологічної інтенсивності процесів характеризується ступенем використання матеріальних, енергетичних і часових параметрів технологічного процесу.

Метою класифікації технологій і обґрунтування вибору класифікаційних ознак є систематизація і уніфікація введення ресурсозберігаючих заходів на підприємствах машинобудування. Класифікація ресурсозберігаючих технологій заснована на підході, який погоджує головну мету ресурсозбереження в галузі з погодженням цілей діяльності окремих підприємств машинобудування. Така класифікація відображає як особливості діяльності окремих структурних підрозділів підприємств машинобудування, так і забезпечує комплексну оцінку ефективності використання ресурсозберігаючих технологій на підприємствах машинобудування. Исследованы общие требования, которые определены исходя из опыта развитых стран в сфере обеспечения роста ресурсоэффективности процессов производства и потребления и независимо от конкретной структуры рынка должны отвечать принципам его формирования и развития ресурсосбережения на предприятиях машиностроения в современных условиях хозяйствования. Установлено, что эффективность ресурсосберегающих технологий на предприятиях машиностроения определяется технологической интенсивностью процесса, его управляемостью и адаптационно - организационным уровнем. При этом, уровень технологической интенсивности процессов характеризуется степенью использования материальных, энергетических и временных параметров технологического процесса. Скоростью обработки; нормами расхода материалов, энергии; повышением качества продукции; степени использования оборудования, производственных мощностей. Классификация ресурсосберегающих технологий основана на подходе, который согласовывает главную цель ресурсосбережения в отрасли с определенными целями отдельных хозяйств. Такая классификация отражает особенности различных подразделений предприятий машиностроения, так и обеспечивает комплексность оценки эффективности использования ресурсосберегающих технологий на предприятий машиностроения. Тут і різко виріс освітній рівень усього населення, і зразкова, заснована на новітніх досягненнях психолого - педагогічних наук постановча система освіти в усіх її ланках. Останнє за місцем, але не за значенням – підвищена увага до тієї порівняно невеликої частини підростаючого покоління, яку називають обдарованими дітьми.

Головним у визначенні потенційних можливостей дитини є наявність певних знань, умінь і навичок у поєднанні з її інтересами, тобто виявлення того, що знає, що вміє і чим хоче займатися дитина. Ранній вияв пізнавальної активності і допитливості, все дається легко; швидкість і точність виконання розумових операцій, зумовлених стійкою увагою і оперативною пам’яттю; сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних асоціацій; установка на творче виконання завдання, розвинене творче мислення і уява; володіння основними компонентами навичок навчання. Згадані, та інші риси дітей вказують на зальну обдарованість, яка виявляється в прискореному розумовому розвитку відповідно до свого віку, за рівнем умов виконання і навчання з ровесниками.

Немає сенсу переконувати, що талановита людина може досягти певних успіхів, коли вірить у себе і знає, що в неї вистачить сил, аби здійснити свою мету.

Звуків у мові не так уже й багато і до того ж, вони утворюються за допомогою різних частин і органів ротової порожнини (губи, зуби, щелепи, піднебіння тощо), тому кожен зі звуків (або невелика група звуків) має свій ротовий образ, доступний зоровому сприйняттю. інакше кажучи, резерви міжаналізаторної компенсації недостатні для того, аби зробити наукове обґрунтування фактів вражаючих досягнень у цьому плані окремих осіб з тими чи іншими фізичними вадами.

Це дає підставу зробити висновок про те, що компенсацію варто розглядати як явище, пов’язане, насамперед, із вищими інтелектуально - вольовими функціями людини.

Адлєр (1870 - 1937) вважав, що основним фактором розвитку особистості є наявність конфлікту між почуттям (комплексом) неповноцінності і вродженим прагненням людини до вищості, до подолання відчуття неповноцінності, що й зумовлює різні види компенсації. В історії науки можна назвати велику кількість імен із числа глухих і слабочуючих, переважна більшість яких успішно закінчила навчання у найкращих вузах країни, а згодом захистила дисертації у відповідних галузях знань, зокрема, відомими вченими стали.

У творчості іншої талановитої поетеси (яка теж втратила слух) галини швець, звучить жагуче бажання внести і свою частку в спільну працю українського народу.

Франклін до 17 років проявив майже всі риси, які характеризували його всередині життєвого шляху і наукову цікавість, релігійну єресь, кмітливість, політичну й комерційну проникливість, здібність до літературної творчості. Але його втілення у навчально - виховний процес не йде далі формального згадування вчителем факту наявності у дитини темпераменту, власних інтересів, здібностей. Однак, який саме тип темпераменту притаманний дитині, як і наскільки розвинуті її інтереси, здібності, як користуватись індивідуально - психологічними даними у навчально - виховній роботі. На всі ці, та інші подібні запитання вчитель фактично не може відповісти, якщо не користується спеціальними психологічними методами сам або не отримує допомоги з боку психолога. Якщо йдеться про розвиток творчої особистості, то слід зважити на складність її побудови, наявність системи загальних і специфічних якостей, які, до того ж, перебувають у постійному розвитку.

Тому, при визначенні творчої інтелектуальності юної особистості та шляхів її подальшого розвитку, необхідно використовувати комплексну психодіагностику, яка б обіймала, по можливості, всі прояви її інтелекту і до якої прихильні вчені та критики всього світу.

До того ж, комплексна психодіагностика стимулює процес самовиховання, самопізнання, самореалізації, вона дозволяє виявляти індивідуально - психологічні передумови, які, або сприяють ефективному розвитку творчої особистості, або навпаки, гальмують ці процеси.

Великий обсяг роботи, що постає перед педагогом та психологом при реалізації комплексної психодіагностики, потребує розробки нової стратегії, психодіагностичної дії, послідовності кроків при комплексному психологічному обстеженні якостей творчої особистості. Тому вчені радять починати з психодіагностики індивідуальних, природжених, психофізіологічних якостей, насамперед, темпераменту, а потім переходити до виявлення таких психічних новоутворень індивіда, як риси характеру, інтереси, інтелектуальні, творчі, креативні якості особистості. Ця система увібрала в себе традиційний підхід до діагностики обдарованості, основана на тестах визначення інтелектуальних і вербальних здібностей молодших школярів, а також нові ефективні технології. У наш час більшість вчених надають перевагу саме методу спостереження як такому, що дозволяє зняти жорстоку обмеженість тестувань, та отримати значно ціннішу інформацію щодо здібностей дітей. З опорою на запропоновані характеристики поведінки, вчителем 2 - а класу було проведено тривале спостереження за діяльністю та поведінкою своїх учнів, в результаті якого він назвав прізвища дітей, яких можна вважати обдарованими.

Відомості про життя дитини, про які повідомляють батьки, також підвищують ефективність процесу пошуку, тому що надають можливість дізнатись про наявність у неї якихось особливих здібностей, чи інтересів, особливості спілкування з дорослими й однолітками та інше.

Даний запитальник було запропоновано з метою отримання додаткової інформації, яку пізніше буде використано в аналізі конкретного випадку для характеристики кожної дитини, визначеної вчителем як обдарованої. Воно спрямоване на пошук нез’ясованого, виходить за межі існуючих стандартів, шукає незвичних шляхів, як правило, знаходить декілька варіантів вирішення певної проблеми, намагається з нових позицій розглянути відоме та установлене.

Пізнавальна сфера творчо спрямованих людей відрізняється наявністю загальних понять, широких категорій, синтетичністю сприйняття навколишнього світу, високим рівнем гнучкості. Ці якості дивергентного мислення наче протидіють конвергентному, що зорієнтоване на знання, логіку, певну послідовність, оперує чіткими, логічними категоріями і підводить під них існуючу проблему, намагаючись вирішити її відповідно до певних правил, законів, формул. Психологічно, творчість є потребою людини, адже творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчість вимагає повсякденне життя з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати.

Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб’єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, причетність яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати динамічну роботу.

Відомі експерименти, в яких піддослідні мусили протягом деякого, досить тривалого терміну ставити крапки на папері у суворо регламентованій послідовності. Людину гнітить одноманітність оточення, повсякденна повторювальність дій, і тому, вона починає шукати щось нове, якісь зміни, намагається по - іншому подивитись на звичне.

Оскільки саме творчі люди створюють нове у всіх видах людської діяльності пошук, творчо - обдарованих дітей і розвиток креативності – цієї важливої якості особистості – в умовах шкільного навчання набуває неабиякого значення, що, однак, оправдовується деякими складностями, пов’язаними, головним чином, із необхідністю засвоєння учнями певних стандартних програм навчання. Крім того, дослідженнями встановлено, що творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання; нерідко, коефіцієнт інтелекту, що визначається за відповідними тестами, у дітей творчих значно нижчий, порівняно з рештою. Рівень творчості дітей молодшого шкільного віку, як правило, залежить від тих навичок, яких дитина дошкільного віку набула в іграх, спілкуванні з оточуючими, продуктивних видах діяльності. Кожний погляд на творчість дітей дошкільного віку, порівняно з шкільним, дає всі підстави твердити про значне згасання творчих можливостей школярів по відношенню до дошкільників. Дійсно, потрапивши до школи, дитина значною мірою втрачає ту свободу, яка дозволена, це по - перше, а по - друге, у школі дещо втрачається можливість для ігрових дітей, фантазування, особистого пізнання світу, тощо. Учні, які мають високий творчий потенціал, протистоять суворій дисципліні, конформізму, вони схильні до незалежності, мають підвищене почуття гумору і гостріше реагують на несправедливість. Дитина високої творчої спрямованості здатна з головою заглибитися в те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, використанні різних матеріалів, висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по - новому підійти до розв’язання певної проблеми.

Завдання ж учителя – створити умови, за якими схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть розвиватися. інтерес до пізнання в молодшому шкільному віці різнобічний, і наче, ще лежить на поверхні, не проникаючи глибоко у свідомість дитини і не мотивуючи в цілому навчальну діяльність. Так, учитель може використовувати на уроках систему запитань, створювати різного роду проблемні ситуації або вносити творчі елементи, завдяки чому, учні отримують змогу активізувати розумову діяльність, зробити “відкриття”. Така активізація відбувається шляхом збудження інтересу до нового, жадоби до читання, отримання нових відомостей при проведенні екскурсій, відвідування музеїв. Батьки виховують дівчаток у творчому напрямі, якщо розвивають їхню незалежність, вчать нестереотипно сприймати навколишній світ, стимулюють цікавість, самі стверджують нетрадиційні підходи до будь - яких явищ. Якщо матері мають творчі здібності, та їх робота, професійна діяльність вимагають творчості, то найчастіше й сини виявляють незалежність думки і творчий підхід. інтроспективність, чутливість, яскравий естетизм; а дівчатка, виявляють традиційно чоловічі якості – незалежність, намагання до самоствердження, сміливість. Звичайно, що розвитком гри є дошкільний вік, однак і школяра не покидає бажання гратися, адже у грі він отримує можливість розслабитися та реалізувати своє бажання утвердити себе.

Творчість є специфічно людською діяльністю, вона властива (як якість) кожній людині, виявляється вже в дитячому віці й за певних умов навчання і виховання може бути значно розвиненою. У дошкільному віці діти є дуже чутливими до творчості, згодом творче пізнання світу дещо згасає через необхідність засвоєння шаблонних і стереотипних методів навчання. Для цього необхідно включити до навчального процесу нестандартні завдання, активізувати пізнавальну активність, ігрові компоненти, а також, пошук, дослідницьку діяльність, тощо. Соціальна обдарованість охоплює здібності до правової діяльності, педагогічні, а також здібності, які стосуються організаторської діяльності в різних сферах життя суспільства. Так, людина може мати одну якусь спеціальну здібність, а може бути обдарованою цілою групою споріднених здібностей (наприклад, художніх або спортивних). Трохи по - іншому стоїть справа в тих видах діяльності, де вирішальну роль відіграють фізичні й психофізіологічні якості, індивіда (спорт, хореографія, живопис, деякі види технічної майстерності). Але при близькому розгляді виявляється, що і в цих видах діяльності досягти особливо видатних результатів можливо лиш при досить високому розвитку розумових здібностей. В своїх спробах передати думки і почуття засобом кольору, музичних звуків та поетичного слова, дитина користується засобами, вже виробленими в практиці мистецтва. Але це не просто формальні засоби, за ними завжди щось стоїть – причому, коли дитина володіє художньою формою його переживання посилюються, заглиблюються, міняються. і так, розуміти художню діяльність ми будемо достатньо широко – вона включає в себе і практичні заняття дітей яким - небудь видом мистецтва, і пізнання виробів художників, і красоти природи, і естетичну оцінку людських відносин. Виховання естетичних почуттів і художніх здібностей дітей не рідко зупиняється впевненістю, дорослих в їх природній опреділеності, в тім, що здібності є або їх нема; звідси.

Як надія на природну обдарованість, так і посилання на відсутність у дитини художніх здібностей, призводить до пасивності у вихованні – цим наноситься великий ущерб розвитку особистості. Досвід багатьох педагогів впевнено показує, що якщо правильно організувати заняття мистецтва, то в будь - якої дитини художні здібності можна розвивати до високого рівня, що дітей, зовсім не здібних до мистецтва, не має. Напевно, дорослі, задумуючись ціллю “побудувати” художню діяльність дітей, дати їм загальні засоби і способи такої діяльності, в тій або іншій степені, направляють вибір за дітьми того чи іншого конкретного малюнка, вірша, сценки.

Рано самостійна у самообслуговуванні; вміє добре висловлювати думки; виявляє інтерес до діяльності, яка потребує тонкої і точної моторики, володіє розвиненою координацією, широким діапазоном рухів; демонструє здібності у практичному застосуванні знань; виділяється досягненням у читанні, багатим словниковим запасом, розумінням прочитаного, переказом; задає багато запитань про походження і функції предметів, проводить багато власних спостережень і дослідів; охоче і легко вчиться; дуже допитлива і спостережлива; виявляє незалежність та оригінальність мислення, винахідлива, висловлює багато міркувань про конкретні ситуації, виявляє гнучкість; легко пристосовується, активно спілкується, виявляє ініціативу; бере на себе відповідальність; вирізняється доброю пам’яттю. Якщо спробувати охопити подумки всі найзначніші явища, які стосуються проблеми обдарованості, то в порізному їхньому різнобої можна виділити дві лінії закономірних переходів у взаємозв’язках природних і культурнопедагогічнихї факторів. Роль педагога, значення тренувальних вправ у встановленні, наприклад, музичного таланту можуть бути нітрохи не менші, ніж обсяг зусиль, затрачуваних при формуванні наукового обдарування. Можна припустити, що чим вони оригінальніші й чим більший їхній масштаб, тим вагомішу роль у долі цієї людини відіграли вроджені якості її індивідуальності. Причому, на всіх цих ступенях зростання ролі вроджених якостей і відповідне зменшення питомої ваги якостей набутих, мають, як і в випадку з першим вектором взаємодії, лише відносний характер. Бувають випадки розходження між загальним розумовим рівнем дитини і спеціальними здібностями (спортивними, технічними, математичними, гуманітарними та ін. Тому висновок про обдарованість не може базуватися лише на показниках інтелектуальних здібностей, мають бути враховані навички, набуті в процесі виховання і навчання, інтереси дитини, думка батьків. Діти, які дістають високі оцінки з усього комплексу тестів і не страждають на повільність (флегматичний темперамент), рекомендуються, звичайно, в клас прискореного навчання, де розвитку творчих здібностей приділяється підвищена увага.