підручник кримінальне право

підручник кримінальне право

Науку кримінального права як систему кримінально - правових поглядів, ідей, уявлень і понять слід відрізняти від кримінального права як системи (сукупності) юридичних норм, галузі права. Вона розкриває їх соціальний зміст, юридичні ознаки, з’ясовує підстави кримінальної відповідальності, вивчає проблеми складу злочину, розробляє теоретичні основи відповідальності за попередню злочинну діяльність, співучасть у злочині, дає поняття і класифікацію видів множинності злочинів, зокрема поняття рецидиву злочинів, обставин, що виключають злочинність діяння. Вчені - криміналісти беруть участь у різних нарадах, конференціях і радах (наприклад, консультативна рада при верховному суді україни), де разом із практичними працівниками вирішують багато питань, що виникають у правозастосовній діяльності. Результати наукових узагальнень практики втілюються в науково - практичних коментарях до кк україни, у написанні яких беруть участь як науковці, так і практичні працівники.

Тому предметом науки кримінального права є історія розвитку кримінального права україни, тенденції вдосконалення кримінального закону і практики його застосування. До кола проблем, досліджуваних наукою кримінального права, входять законодавство, практика його застосування, а також теорія кримінального права інших держав як ближнього, так і далекого зарубіжжя. Філософський, або діалектичний, метод пізнання; юридичний, або догматичний, метод; соціологічний метод; метод системного аналізу; метод порівняльного правознавства, або компаративістський метод, і, нарешті, історичний, або генетичний, метод дослідження. Далі, наприклад, діалектичний закон заперечення дає змогу бачити у знятому явищі елементи як нового, так і старого, що залишилось у ньому, і виступає як нове.

Такі категорії діалектики, як причина і наслідок, необхідність і випадковість, можливість і дійсність, сутність і явище, зміст і форма, використовуються у науці кримінального права при розгляді питань причинного зв’язку, тлумаченні вини та її форм, стадій учинення злочину та ін. Вивчаючи ці соціальні чинники — економічні, політичні, моральні та ін наука робить висновки про необхідність кримінально - правової заборони чи її передчасності або навіть непотрібності взагалі. Так, розвиток ринкових відносин, визнання рівності всіх форм власності та інші чинники вимагають криміналізації певних діянь, що посягають на нормальний розвиток ринкової економіки (наприклад, зайняття забороненими видами господарської діяльності, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, фінансові зловживання та ін. Соціологічний метод використовує конкретно - соціологічні дослідження (анкетування, аналіз статистичних даних, інтерв’ювання тощо) для виявлення соціального змісту конкретних злочинів, їх видів, соціальної характеристики суб’єктів різних злочинів. Метод системного аналізу передбачає вивчення кримінального права та його інститутів як цілісної системи, що складається із декількох підсистем, структурні елементи яких перебувають поміж собою в тісній єдності. Спочатку — норми загальної частини, де сформульовано всі основні положення, що стосуються злочину і покарання, потім — норми особливої частини, в яких встановлено відповідальність за окремі види злочинів. 24, де описуються види умислу, а якщо таке вбивство вчинене декількома особами, — без урахування статей 27 і 28, де описуються види співучасників та форми співучасті. Метод системного аналізу застосовується при розкритті такого ключового поняття кримінального права, як склад злочину, який інтегративно включає в себе відповідні елементи та ознаки.

Метод порівняльного правознавства, чи компаративістський метод (метод компаративізму), виявляється у вивченні норм кримінального права іноземних держав з метою їх зіставлення, порівняння з нормами кримінального права україни.

Наприклад, на позитивне вирішення питання про скасування смертної кари вплинула та обставина, що в усіх країнах західної європи і деяких колишніх республіках союзу рср (наприклад, грузії, молдові) смертну кару було скасовано. Так, усвідомити генезис поняття злочину можна лише в процесі як вивчення законодавства, що визначає це поняття (наприклад, відповідні статті кк 1922, 1927 і 1960 р. Вона є науковим фундаментом для інших наук кримінального циклу — кримінології, судової психології, судової психіатрії, судової медицини, статистики, криміналістики і т. Поняття, розроблені у науці кримінального права (поняття злочину, форми вини, вік особи, з якого вона підлягає відповідальності за окремі види злочинів, та ін. Так, при вивченні проблем осудності та неосудності використовуються дані судової психіатрії; при дослідженні вікових особливостей неповнолітніх, які вчинили злочин, — дані педагогіки.

При вирішенні питань, пов’язаних зі встановленням причинного зв’язку між учиненим діянням і наслідком, що настав при вбивстві, використовуються, зокрема, дані судової медицини.

Останніми роками намічається проникнення у науку кримінального права даних математичних досліджень, положень таких наук, як кібернетика, інформатика, наука управління та ін. Основні погляди представників цієї школи були спрямовані проти феодального кримінального права, жорстокості, широкого застосування смертної кари і катування, релігійної нетерпимості. До цього часу розвиток промисловості, збільшення міст, люмпенізація населення та деякі інші чинники призвели до значного зростання злочинності (особливо. Метод кримінального права специфічні, властиві лише кримінальному праву відносини між особою, яка вчинила злочин проти особистих благ людини, публічних чи приватних прав тощо, і державою, яка охороняє такі блага й інші суспільні цінності, регламентуються також. Наука кримінального права кримінально - правова наука — це певна система поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо кримінального закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн. Система загальної частини позитивного кримінального права як складова галузевої системи кримінального права україни має самостійне значення і містить, як уже зазначалося, розділ ii принципи кримінального права. В отличие от отрасли гражданского права, регулирующей имущественно - стоимостные и личные неимущественные отношения, наука гражданского права (цивилистическая наука) изучает закономерности.

Основною формою реалізації кримінальної відповідальності в більшості сучасних держав є покарання, однак законодавство зарубіжних країн не містить визначення покарання. Воно є наслідком скоєння злочинного діяння; виражається в заподіянні винному страждань (поневірянь, мук); накладається від імені держави судом примусово. У той же час в законах, прийнятих парламентом, на перше місце висувається принцип справедливого відплати, залякування і захисту суспільства від шкоди, завданої злочином. Мета покарання, спрямована на залякування, переслідує вироблення негативного ставлення до злочину як у самого злочинця, так і у інших людей, щоб утримати їх від вчинення злочинних дії в майбутньому.

В американській кримінально - правовій доктрині поширена теорія, відповідно до якої покарання покликане попередити вчинення нових злочинів, сприяти виправленню і соціальному відновленню особистості правопорушника. А) тюремне ув язнення; б) штраф; в) штраф у вигляді штрафу - днів; г) неоплачувані роботи в громадських місцях; д) позбавлення або обмеження деяких прав. Вони призначаються за порушення, які відносяться до найменш небезпечних видів злочинних діянь, тому розмір штрафу і терміни обмеження прав менш значні. Німецьке законодавство серед основних видів покарання виділяє позбавлення волі (§ 38 - 39 кримінального кодексу фрн) і грошовий штраф (§ 40 - 43 цього кодексу). У кримінальному кодексі фрн називається лише одне додаткове покарання - заборона на керування транспортним засобом на термін від одного до трьох місяців. Воно може бути призначено при засудженні до позбавлення волі або грошового штрафу за діяння, вчинене у зв язку з управлінням транспортним засобом (§ 44). У цьому кодексі докладно регламентується спеціальна конфіскація майна, тобто вилучення у винного коштів, здобутих в результаті вчинення злочину або призначених для нього. Конфіскація поширюється на витягнуту вигоду, а також на предмети, які придбав виконавець або співучасник шляхом відчуження придбаного предмета, або в якості компенсації за його пошкодження, руйнування або вилучення, або на основі придбаного права. Якщо скоєно умисне кримінально каране діяння, то предмети, придбані в результаті його вчинення або використані або призначені для його здійснення або підготовки, можуть бути конфісковані (§ 74 кримінального кодексу фрн). Якщо конфіскація певного предмета неможлива внаслідок його властивостей або з іншої причини, або неможлива конфіскація предмета, що його замінює, то суд призначає конфіскацію грошової суми, яка відповідає вартості предмета (§ 73а кримінального кодексу фрн). позбавлення права обіймати певні посади; - позбавлення права користуватися правами, отриманими в результаті публічних виборів; - позбавлення права публічно обирати або голосувати; - позбавлення права бути обраним і права голосу.