з заходу сонця промінь упав козак свою милу ще раз обійняв

з заходу сонця промінь упав козак свою милу ще раз обійняв

Якщо брати найвідоміші (середньовічні) джерела, наприклад опис україни (1651) гійома де боплана або ж історію козаків - запорожців жана - бенуа шерера, то всюди у козаків фігурує християнська релігія. Козаки належать до грецької віри, яку називають руською; дуже шанобливо дотримуються релігійних свят і постів, на які в них припадає 8 — 9 місяців на рік і під час котрих вони не вживають м’ясних страв. У страсну суботу вони йдуть у храм, який називають церквою, аби взяти участь у релігійних торжествах, які полягають у тому, що фігурку господа нашого христа кладуть у гріб, а потім з великими урочистостями звідти виймають. Після цього обряду всі вони — чоловіки, жінки, парубки і дівчата — стають навколішки перед єпископом (якого називають владикою) і подають йому яйце, зафарбоване в червоний або жовтий колір, із словами «христос воскрес. Таким чином протягом якихось двох годин він збирає понад 5 — 6 тисяч яєць, а крім того, має ще й приємність цілувати найвродливіших молодиць і дівчат, які є у церкві. Козаки українські і запорозькі сповідували православну віру, яка з’явилася на русі за часів княгині ольги й була запроваджена скрізь за царювання володимира, великого князя русі. їх супроводжували люди, які несли у великих мідних казанах оковиту, горілку, пшеницю, перемішану з медом, пиво та питний мед, і музики, що співали різні пісні. Однак, розуміється, що це буває лише в час дозвілля, бо коли перебувають у військовому поході чи задумують якесь важливе діло, дотримуються надзвичайної тверезості. Козака, який щось украв в іншого козака на січі або поза січчю, прив’язували на великому ринковому майдані до стовпа, поставленого для такої кари, і він лишався там, доки не віддасть украдене або не заплатить утричі більше за його вартість, а потім ще мав лишатися там три дні. Окрім того, нас цікавлять самі підвалини козацтва, більш ранні свідчення та джерела, ще до того як церква встигла міцно укорінитися в козацькому середовищі. Вихідців з берладі 1158 року підтримали івана ростиславича у війні проти галицького князя ярослава володимировича, а 1159 берладники ненадовго заволоділи портом олешшя на нижньому дніпрі. Саме оці берладники, бродники (а за ними і болохівці), які любили вільне життя і не залежали від бояр та князьків, переправлялись по ріках і морях, а дух побратимства для них був понад усе - були першим зародом козацтва як українського феномену, першими розбудовниками січі. Бродники не знали церкви, ніколи нікого не пробачали, безжально убивали, вчиняли публічні катування ворогів, спустошували своїми набігами чужі форпости (зруйнували руський порт на олешші), брали активну участь у різноманітних бойових діях на близькому зарубіжжі. Так, у 1147 році бродники разом із половцями приходили на поміч олегові святославичеві, у 1180 році брали участь у болгарській визвольній боротьбі, пізніше заходили на угорщину.

Хто - зна, можливо саме завдяки цьому родству, їх щось змусило підставити руських князів у бою на річці калці, а під час монгольської навали болохівська земля дивом уціліла і спокійно собі існувала поруч із золотою ордою. історичні джерела також повідомляють, що в сусідній болохівської землі (яку можна вважати наступницею берладі) аж до xvii століття практикувалися язичницькі обряди, а віщуни - галдовники (в козацтві їх потім стануть називати характерниками) мали великий вплив на суспільство і авторитет. У релігійному житті у них панував тотемізм разом з анімізмом, віра в богів (політеїзм) і душі померлих предків (культ предків), а також культ коня і культ вершника (фактично, скіфо - сарматські культи). Вірування бродників насправді мало відрізнялися від вірувань тих самих половців - куманів і чорних клобуків (берендеїв, ковуїв), однак тут переважало слов янське ядро, ніж тюркське.

Дивлячись глобально на козацтво, то необзроєним оком видно, що і звички, і антропологія (разом з етимологією) степового та арійського (осілого, землеробського) народів - у козаків змішались в одне ціле.

Як усі основи нашого політичного й релігійного життя закорінені в колисці роду людського, середній азії, так і початки козацтва слід шукати не в європі, а в азії. Назва ця запозичена сартами від киргизів, войовничого кочового народу середньої азії, які завжди називали й тепер називають себе не киргизами, а казаками.

Зате з кінця xv століття барону герберштейну, який приїздив до великого князя василія iii від німецького імператора максимиліана, була відома вже ціла кайсацька орда. Маємо право вважати, що саме тут, у середовищі бродників і берладників (а можливо ще й чорних клобуків) виникло таке явище української козацької культури як характерництво (від тибетського хара - центр в районі пупка, чакра, центр життєвої енергії). імовірно, воно передалося козакам по єдиній родовій лінії від саків (які до речі побували на тибеті й залишили там свої сліди), скіфо - сарматів і так аж до кипчако - куманів з бродниками.

Вірність у дружбі вельми високо цінувалася на запорожжі, де, за козацькими правилами, гріхом вважалося ошукати чорта, коли він потрапляв січовикам у товариші. Козаки не допускають до війська своїх священиків і тому недостатньо думають про бога, цей священик показав, що напередодні бачив пушки в мошнах; але чи є там павлюк він не знає, бо козаки остерігаються священників. Відомий києвський митрополит хvііст петро могила, називав запорозьких козаків відступниками; православний пан адам кисіль у тому ж столітті відгукувався про козаків, як про людей ніякої віри – religionis nulius уніатський митрополит рутський іменував їх (козаків) людьми без релігії – sine religionis, а думні д яки московські називали козаків – людьми, не мавшими страху божого. Куліш, наводять приклади ворожого ставлення козаків до православних церков та вищого духовенства, недовіри до монахів, висвітлюють побутуючі між козаків марновірство та забобонність щодо шкідливого впливу для військової справи присутність священика у війську (ізк. Усі джерела, які начебто свідчать про те, що січ - обитель православ я - є або вже пізніми джерелами, коли християнство було панівною, домінуючою релігією і відвертих язичників як таких не могло й бути (а якби і були, то не могли бути згадані в офіційних джерелах); або ж не точними, скомпільованими, котрі не можна сприймати як доказову наукову базу (так - звані замальовки). єдина релігія, яка відповідала діяльності козаків і яка, власне, сотворила той легендарний образ козака - характерника - це язичництво (сонцепоклонництво). Так, архімандрит володимир сокальський в самий рішучий момент історичного існування запорозький козаків, під час штурму січі російськими військами (під орудою генерала п. Хотілося самій глянути й пересвідчитися, що справді нема тієї страшної ріки, яка приснилася посеред ночі і на очах у насті перетворилася на невблаганне море.

Вона тричі перехрестилася до червоної заграви, з якої викотилося світило, залило червоним півнеба і навіть туман над прип’яттю, та й рушила в подвір’я. Для матері, для батька, для діда і баби по одній і другій лінії, для чоловіка, що не повернувся з війни, для покійної сестри теклі і брата оно - прія, для своїх чотирьох діток. їх он стільки відчахнулося від древа її роду, а вона лишилася зі своїми болями й печалями, що скрутили її, як перевесло, із своєю пам’яттю, що одним кінцем заземлилася в її серце, а другим – у рідне полісся. Горького “діти сонця”) порівнюючи роботу письменника над ромуном і п’єсою, горький відзначав, що, “зчиняя роман, письменник користується двома прийомами.

Богдась повертався додому, чув її голос, і враз усі плани, увесь його хлоп’ячий клопіт відходили кудись далеко, і думки линули ген - ген за сену, за булонський ліс, за париж, за францію… про що він міг думати, коли мама співала. Пам’ятаю, наприклад, цілий “гарнітур” – канапка, столик і крісельця, стільчики з темного різного дерева для ляльчиних покоїв, зелену карету, усяку худобу тощо. Захід сонця (твір - опис) горит весь мир, прозрачен и духовен, теперь - то он поистине хорош, и ты, ликуя, множество диковин в его живых чертах распознаешь. Уроки по вивченню “комори сонця” прагнучи познайомити нас із пришвіним, викликати в душі в себе позитивний емоційний відгук на його добутки, ми випереджаємо роботу над казкою уроком позакласного читання, на якому розбираються оповідання письменника. За тиждень до такого уроку читач приносить у клас збірники оповідань пришвіна, відзначає в них ті, які до уроку позакласного читання читачі підготують самостійно. Розширити знання учнів про міф, міфологію; ознайомити з давньоєгипетським міфом “бог сонця ра”; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; розвивати зв’язне мовлення учнів, творчу уяву; виховувати повагу до культури інших народів. Хід уроку організаційний момент мовленнєва розминка артикуляційна гімнастика (тренувальні вправи для м’язів м’якого піднебіння і глотки) позіхати із закритим і з відкритим ротом. Він вважав цей страх своєї душевної хворобою, а зовсім не особливістю таланту, і намагався побороти себе, переконати себе дитячому життєрадісне світосприйняття. Переказ – іконопис серед багатої матеріальної і духовної спадщини чільне місце належить іконопису, у якому втілено душу українського народу, глибину сприйняття християнської віри, силу і мудрість традицій. ікони як вид малярства поширилися у київській русі з прийняттям 988 року християнства від візантії, звідки їх, на початку як взірці, привозили до києва. Тільки друга, нічна, зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні, на вежах і наокруг стін гори – від подолу, дніпра й переве - сища – лунали звуки бил. Переказ – соломія крушельницька рим, париж, варшава, петербург, буенос - айрес, мадрид, нью - йорк, оттава – це далеко не повний перелік міст, де з тріумфом виступала на сценах відомих театрів с. Тоді кожна видима під час подорожі картина породжує живе слово великої повісті - поеми, і уява перегортає її сторінки, переноситься в епоху, овіяну невмирущими піснями, переказ – ами, думами.

Переказ – козацькі хитрощі з давніх - давен на лівому боці гирла дніпра стояла турецька фортеця – аслам - город, яка була перешкодою козакам під час виходу в чорне море.

Переказ – віковий ліс це був чудовий віковий ліс, що починався далеко звідси у верхніх землях і широкою пасмугою, звиваючись, як полоз, тягнувся понад лівим берегом дніпра, ніби прикриваючи його від поля, аж до пониззя. За тим гарбузинням, що густо сплелося і випинає вгору свої батоги, не видно було б і кабиці, якби не високий димар, справжня тобі корабельна труба – чорна, з жовтим ободком посередині. Але весь політичний і національний рух, що тоді так широко розвинувся, був тільки підготовленням до того, що мало прийти пізніше, це були немов вступні маневри перед великою воєнною кампанією. Україна, що довгі часи була невідомою, забутою закутиною на краю світа, знову стала центром уваги цілої європи, добула собі значіння і пошану, вернувши між інші народи і держави як повноправний громадянин. Але коли для збільшення доходів повинаходжено ще нові податки - шкіру за право ловити звіря, небувалі податки від риболовлі, коли збільшено панщину, всякі вини, кари і інші такі речі, - на них селяни нарікали і жалувалися як на незносні тягарі, тим більше, чим сильніше наставали збірщики та немилосердно виконували панські накази.

Положення міщан було краще як селян, бо міста мали яку - таку самоуправу; але пани, у погоні за зиском, почали вимагати і від міщан чимраз більших данин і повинностей. Ненаситність магнатів дала відчуватися навіть дрібній шляхті; малий шляхтич - хлібороб мусів у всьому іти за паном, а як відважився спротивитися, вельможа міг знайти тисячу способів, щоби його знищити, відібрати йому майно і самого прогнати з батьківщини.

З тодішніх відносин могли бути вдоволені верхи православної єрархії, яким забезпечено духовні уряди і маєтности і які до влади ставилися льояльно і послушно. Поміркований курс увів уже петро могила, а його наступник сильвестер косів (1648 - 1657) у політиці лояльности йшов так далеко, що зірвав цілком зносини з революційною козаччиною, не вважаючи на те, що саме козацтву православна єрархія завдячувала своє обновлення. Сокаль, белз, красностав, грубешів, ковель, бересть, люблин, більськ, кобрин, все були ареною взаїмних нападів уніятів і православних, а у перемищині боротьба перенеслася і на села. Коронний гетьман станислав конецпольський був здавна ворогом козаччини і старався знищити її в самому корені; гетьманський син олександер конецпольський вславився як найбільший гнобитель козаків. До варшави приїхали відпоручники реєстрових козаків, військові осаули іван барабаш та ілаш караімович, а з низової старшини максим нестеренко і богдан хмельницький. Але пляни короля були побудовані на слабих основах, - чужі держави не дали відповідник підмог, польський сойм рішуче відкинув проєкт війни з туреччиною. Його батько, михайло, був дворянином у жолкевських і даниловичів, жив зразу в жовкві й олеську, потім переселився у придніпрянщину, заложив на краю степів містечко чигирин і був там підстаростою. Богдан уродився біля 1595 р учився в якійсь українській школі і потім у єзуїтських колегіях у львові і ярославі та добув собі середню шляхетську освіту.

Аж особисті кривди, яких він дізнав, так сильно потрясли тим чоловіком, що нараз з спокійного господаря і льояльного реєстрового козака став проводирем збунтованих мас, славним полководцем, великим організатором та творцем нової української держави.

Чигиринський підстароста чаплінський, протегований конецпольського, почав дошкуляти богданові; забрав йому воли, забрав улюбленого коня, яким він їздив у дикі поля, побив малого синка, так що той умер; потім оклеветав його перед владою, що він безправно держить хутір, дістав дозвіл відібрати богданові грунти, уладив збройний напад на його дім, забрав збіжжя і всяке добро. На низу, по дніпрових островах і в захисних місцях у степу проживало багато козаків - випищиків, що воліли небезпечне життя на безлюдді, як панську владу.

Козацьке військо мало добрих піхотинців, але неставало йому кінноти, що швидкими рухами моглаб заскочити ворога, - легка татарська їзда якраз добре надавалася до цього. Шемберк пробував відступати під заслоною табору, але на урочищі княжі байраки 16 травня 1648 року запорожці разом з татарами розірвали табор і почали громити польське військо. Микола потоцький разом з польним гетьманом калиновським пішли на поміч обложеному війську, але на вістку про бунт реєстрового війська і безвихідне положення шемберка рішили уступати на північ, у безпечне місце.

Богдан хмельницький і його однодумці почували, що зробили більше, як задумали, але уважали, що якраз тепер пора до переговорів, бо сили магнатів розбиті, - тепер можна свобідно говорити з королем. Був це православний шляхтич, дуже привязаний до православної церкви, гарячий оборонець її прав; він чванився своїм українським родом і тим, що ніби його предок боронив києва від наїзду болєслава хороброго, - але сам не уявляв собі інакше україни, як тільки у злуці з польщею. Він жадав, щоби побільшено козацький реєстр до 12 000 та виплачено військову плату, що залягала 5 років; разом з тим просив, щоби не нарушувано прав православної віри у польщі й литві та привернено православним кілька забраних церков. А тут на місце цього поміркованого, розумного володаря приходили до влади недоступні магнати і юрба шляхти, що кипіла ненавистю до козаків, - тяжко було думати про мир. Але хмельницький і його однодумці не сподівалися, що на їх зазив повстануть такі величезні маси народу та що повстання, мов огонь, піде по цілій україні. «і на той час туга велика людям значним всякого стану була і наруга від посполитих людей, а найбільше від гультайства, тобто броварників, винників, могильників, будників, наймитів, пастухів; що хочби який чоловік значний не хотів приступати до козацького війська, то мусів, щоби позбутися того посміховиська і нестерпних бід. Ненависть до панів, що зростала цілими десятиліттями, тепер вибухла у найгострішім виді, «денебудь знайшлася шляхта, слуги замкові, жиди й урядовці міські, - усіх забивали, не щадячи ні жінок ні дітей їх, маєтности грабували, костели палили, обвалювали, ксьондзів забивали, двори і замки шляхетські і двори жидівські пустошили, не зіставляючи жадного цілого. На сіверщині визначався дрібний шляхтич петро головацький; повстанці здобули тут чернигів, стародуб, гомель і інші менші городи й уладили страшну різню жидів. Тут, на правобережжі, у руки повстанців дісталися всі визначні замки, як немирів, тульчин, винниця, браслав, попонне; шляхта майже вся вивтікала, жидів багато вирізано, повстанці захопили масу зброї і всякої добичі. Про походження його були різні чутки; одні уважали його міщанином з могилева, інші з острога, ще інші називають кривоноса чужинцем, шкотом, що на україну прийшов як вояк. Повстання вигнало його з маєтностей на лівобережжі; він пробував спинитися на волині й особливо строго поступав з повстанцями, карав їх всякими муками, казав забивати на кіл, сверлами очі вертіти.

Польське військо під константиновом ударило на передові українські відділи, віднесло деякі успіхи, але під напором козацьких полків мусіло уступити назад і повстанці добули сильні замки межибіж і бар. Але війська у місті було небагато, бо ярема вишневецький, що зразу готовився боронити львів, на вістку про наступ хмельницького, захопив гроші, які зібрано на оборону, і залишив місто на власну долю. По дорозі усюди хмельницький стрічався з радістю і любояю народа і відчував, як дуже змінилися відносини на україні завдяки повстанню, - але аж тут, у розмовах з найвизначнішими представниками української інтелігенці, утвердився у думці, що повстання увело український нарід на нову дорогу.

Що справа козацького реєстру чи автономії дрібна і другорядна супроти змагань, які проявляє цілий нарід, - що одинокий шлях, яким треба іти, це шлях власної державности.

У тих трьох чи чотирьох неділях виверну всіх вас, ляхів, до гори ногами і потопчу вас так, що будете під моїми ногами, а на остаток вас цареві турецькому в неволю віддам. «панове регіментарі, поки з хлопами була справа, рядили не найгірше; а тепер, як прийшлося до справжніх козаків і татар, зовсім стерялися, тільки один до одного їздили; уже стало на тім, щоб як тільки настане ніч, кожний у свою путь. ) на поліссі під лоєвом поляг у бою з литовськими військами київський полковник кричевський, друг хмельницького, що в початках повстання визволив його з вязниці. По дорозі проголосив універсал, яким відібрав хмельницькому гетьманський уряд, а на його місце гетьманом визначив семена забузького, одного з нечисленних козаків, що не пристали до повстання. Але про українську армію і її наміри король не мав ніяких певних відомостей; польські стежі ніде не могли захопити козаків, а від місцевого населення навіть на муках не можна було нічого добути.

Тоді ян казимир був примушений віднестися до козацького гетьмана з пропозицією переговорів, - до того самого хмельницького, якому перед кількома днями відібрав булаву.

Найважнішим вислідом замирення було це, що запорожське військо дістало свою обмежену територію, на яку не мали вступу польські війська, - це була основа для державної будови.

Але така рада, на яку збиралися тисячі козаків, не була здібна до яких небудь ухвал; що найбільше могла прийняти внесення, які їй ставив гетьман, але часто перемінялася на анархічні, бунтівничі збори.

Хмельницький, завдяки своїй сильній індивідуальности і заслугам, мав послух у всіх і проти його волі ніхто не відважався що небудь робити; а часто він сам без відома ради і старшини переводив це, що уважав за відповідне.

Найбільше значіння мав генеральний писар іван виговський, найближчий дорадник гетьмана; він зорганізував генеральну канцелярію, у якій сходилися всі нитки і внутрішньої управи і заграничних зносин. Доходи ішли з давних королівщин, з податків, які платило ціле населення і з цла, яке побирали на границі; цлові комори уладив молдаван остафій остаматенко. Чигиринський, черкаський, канівський, корсунський, білоцерківський, уманський, браславськии, кальницький (винницький), київський, переяславський, кропивенський, миргородський, полтавський, прилуцький, ніжинський, чернигівський. Під прапорами повстання стояло до 300 тисяч людей, що звалися козаками і уживали козацьких вольностей; на основі зборівського миру козацьке військо мало бути обмежене до 40 тисяч. Вони приїздили зразу з невеликою службою, до селян відносилися лагідно, не вимагали ніякої панщини, а вдоволялися чиншами, - а все таки нарід бачив, що зненавиджена панська влада обновляється знову, що всі визвольні змагання пішли на марне.

До того ще з земель, які залишилися під королівською владою, доходили страховинні вісти, як то пани карають повстанців, кілько людей пішло під суд, кілько покарано смертю. Але зірвати з татарами було неможливо супроти польської небезпеки; треба було тільки знайти спосіб, щоби цих своєвільних союзників утримати у вірности.

Турецька держава в ті часи була доволі ослаблена, недоставало їй великих султанів, що піднялиб значіння ісляму, - але всетаки це була одна з найбільших держав в европі, належали до неї багаті країни, а її вазалями були й христіянські держави, семигород, волощина й молдава. Мир став на тому, що лупул обіцяв бути союзником україни та віддати свою доньку, славну красавицю розанду, за жінку старшому синові хмельницького, тимошеві. Козацького посла, полковника ждановича, султан прийняв ласкаво і переслав гетьманові у дарунку дорогі коні і зброю; невдовзі приїхало до чигирина турецьке посольство, а врешті в березні 1651 р. Польські війська пішли дальше, на винницю, але полковник іван богун цілий тиждень боронився завзято і такі втрати завдав полякам, що не були в силі іти дальше.

Під липівцем 20 березня прийшло до великого бою; серед польського війська прокинулася паніка, така, як колись під пилявцями, що полків не можна було стримати від утечі. Ватажком виступав там олександер костка напєрський, що називав себе сином короля володислава iv; була це людина з освітою, зручний демагог, дуже популярний серед селянської маси; але його скоро увязнили і він дав голову під сокиру ката. Польський табор усадовився на кращому місці, серед річок і болот, що його добре боронили; хмельницькому залишилося гірше місце, нерівне, між горбами і лісами, де не можна було розвинути всеї сили.

Засланявся тим, що у татар байрам, піст, то нарікав на невигідне місце боротьби, то на дощі; але ймовірно хан мав якісь зобовязання супроти поляків і тому відтягався від участи у війні. Положення було нелегке, бо рівночасно литовські війська під проводом гетьмана януша радивила напали на київ, добули місто й уладили тут страшний погром, - погоріла тоді велика частина міста з церквами і манастирями.

Територія, на якій козакам вільно було проживати, мала обмежитись до самого тільки київського воєвідства; браславщину і чернигівщину козаки мали залишити.

Зразу вела бій кіннота; потім козацька піхота підійшла під польський табор і після кількагодинної стрілянини розірвала довгу лінію укріплень, що протягалися на милю. Битва під батогом виказала, що берестечко було тільки припадковим епізодом занепаду духа серед козаччини; що енергічна рука хмельницького знову увела військо у порядок і веде його до перемоги.

У ті самі часи в англії владу взяв у свої руки олівер кромвель, також генерал збунтованих військ, і твердо держав країну у своїх руках; кромвель переписувався з хмельницьким як з рівним і титулував його володарем козацької країни.

Після весілля лупул став накланяти зятя до виступу проти волощини і семигороду; хитрий воєвода думав при помочі козаків злучити під своєю владою всі три прикарпатські господарства. Тиміш виправлявся двічі на підмогу тестеві, але перший раз вороги погромили його під торговицею у волощині, - другий раз спинився при облозі сучави і тут поляг від гарматньої кулі 15 вересня 1652 р. Султан не був у силі дати воєнної підмоги свойому вазалеві, а навіть на хана, порта не мала великого впливу і він вів свою власну політику супроти україни.

Українські політики ще перед хмельниччиною старалися приєднати для україни протекторат москви, - згадати хочби сагайдачного, митрополита борецького і проводирів повстання 1637 - 38 р. Вже по перших перемогах закликав царя, щоби засів на польському престолі, потім безнастанно закликав москву ратувати православну віру; коли ці заклики не помагали, почав погрожувати.

Аж по довгій обсервації подій московські політики дійшли до переконання, що союз з україною утвердить силу московщини на цілому сході европи і вкаже їй шлях на балкан; тоді згодилися на переговори.

З української сторони явився тут хмельницький з генеральною старшиною, майже всі полковники, біля 100 сотників, стількиж нижчої старшини і дещо козаків. У промові він вказав на це, що україна не може жити без тісного союзу з одним із сусідних володарів; вибирати можна між туреччиною, кримом, польщею та нарешті московщиною. Ця різниця поглядів мало не розбила переговорів; але як бояри запевнили, що цар своєю грамотою затвердить вольности україни, гетьман з козаками склали присягу.

Цар забеспечив україні автономію, що торкалася таких справ; гетьмана і старшину вибирає рада; українські уряди й суди є незалежні від московських; податки на україні збирає український уряд; козацького війська має бути 60 тисяч; залишається давній поділ на стани, козацький, шляхетський, міщанський і духовний, а кождий стан заховує свої права; україна має право вести переговори з іншими державами.

Утримувати у києві воєводу та військову залогу; про закордонні посольства гетьман повідомляє царя; також про вибір нового гетьмана військо повідомляє царя. В грудні поляки склали договір з ханом, у якім погоджувалися привернути зборівський договір; але у тайній умові король згодився на це, щоби татари взяли ясир з козацької території. Польські війська війшли у браславщину і загналися аж під умань; всі менші містечка знищено, але умань був укріплений так сильно, що порівнували його з славною нідерляндською бредою, - поляки не вдіяли тут нічого. Один з сучасників оповідає, що між дністром та богом орда спалила 270 містечок, 1000 церков лягло у попелищах; татари погнали до криму 200 тисяч людей, кількож загибло у боях, важко було зрахувати.

Москалі хотіли вести війну як у ворожій країні, бажали добувати приступом міста і брати добичу; гетьман не дозволив нищити західніх земель, старався переговорами і ласкою єднати собі населення. Ціла галичина знайшлася знову у руках козаків і хмельницький вислав окремі загони на перемишль, ярослав, замостя, навіть люблин, де була невелика українська громада. Але столичнього львова козаки знову не добували, - хмельницький боявся, щоби московський воєвода не примусив львовян присягати на віру цареві і згодився взяти окуп. Але ці міста піддавалися не на царське імя, а під козацьку владу, всюди поширився козацький устрій, з поділом на сотні, селяни і міщани записувалися до козацького війська і навіть по козацьки голили чуприни.

Всіми способами старався він відтягнути царя від мира, а як це показалося неможливе, вислав до вильна своїх представників і жадав, щоби козацькій державі признано границю на заході так далеко, поки сягає православна віра. Царські посли не тільки що не радилися з нами про ніщо і не пустили нас до посольського шатра, але й здалека не допускали нас - як псів до церкви божої. В інтересах польщі інтервенював також римсько - австрійський цісар, що вислав до козацького гетьмана посольство під проводом хорватського архієпископа петра парцевича. Цар у своїм поході на литву думав дійти аж до балтійського моря і там відкрити московщині вікно до европи; але спротивилася тому швеція, що уважала балтик своєю доменою; шведський король погрожував війною московщині, якби царські війська відважилися іти до моря. До самостійного виступу готовився також амбітний семигородський воєвода юрій ракоцій, який піддавав плян поділу річипосполитої і бажав забрати собі південні польські провінції. Він вів переговори на всі сторони, приймав оферти від усіх, підсичував суперництво сусідів, не ухилявся перед політичними інтригами, але ні в одну сторону не ангажувався всеціло. Він з досвіду знав, що україна не утримає своєї незалежности в унії ні з московщиною, ні з польщею; він шукав забезпечення самостійности під гарантією усіх держав, що мали інтереси на сході, отже також швеції, семигороду, туреччини, криму.

Провести ці звязки не було легко, бо комунікацію треба було вести окружною дорогою, поза плечима польщі і москви; посли і листи часто пропадали і на відповідь треба було чекати нераз кілька місяців. До шведсько - українського наближення причинився багато мандрівний дипльомат, грецький монах данило, що пізніше прибрав собі прізвище олівеберг; він зразу працював у шведів, але потім вступив в українську дипльоматичну службу і спопуляризував справу україни на заході. Ці землі здавна визначалися високою культурою, у церковно - національній боротьбі займали перше місце і підчас повстання дали богато визначних людей, як нпр. Вислані ним полковники обірали ступнево різні городи й округи, незамітно проводили у них козацький устрій, старалися приєднати населення справедливою управою і ласкавим поведенням. Зразу приєднано білоруську територію над дніпром; великим тріюмфом козаків було це, що старий бихів, що був сильною твердинею і довго боронився, нарешті піддався на гетьманське імя. Під протекторат українського гетьмана просилися навіть могутні колись князі радивили, і хмельницький взяв під свою опіку слуцьке воєвідство, де володіла сестра розанди.

Щоби укріпити козацьку владу на західніх землях, хмельницький рішився підперти семигородського князя юрія ракоція у його змаганнях добути польський престіл. Київський полковник антін жданович з 30 - тисячним військом ходив на підмогу князеві і перейшов з ним здовж польщу, з кракова, через сандомир, люблин до варшави.

Почуваючи близький кінець життя, наклонив він старшину обрати своїм наступником молодшого сина юрія; козацька рада вволила волю старого гетьмана і у квітні 1657 р. Другу жінку звали чаплинською; богдан перед повстанням хотів з нею женитися, але забрав її насильно ворог його чаплинський і аж пізніше вона взяла розвід і подружилася з гетьманом; в 1651 р. «взагалі бачимо мішанину щирої безпосередности з східнім лукавством і вирахованим акторством, де часто не можна відрізнити щирого пориву від зручно уданої сцени безмірного гніву, роздраження, жалю; і це сполучення дрібношляхетської низькопоклонности, прищіпленої вихованням і теж часами утримуваної умисно, з гордістю і свідомістю своїх сил, вірою в своє щастя і провіденціяльне призначення, розвиненого великими подіями, які йому прийшлося пережити - роблять дивне вражіння. Правдоподібно в період своєї афери, серед тих бід, які спали на його, став він більше ніж колинебудь шукати в гульні забуття, визволення з страшного нервового напруження. «територія його влади майже звідусіль мала відкриті границі - не розпоряджав він, як кромвель, вишколеною інтелігенцією і засобами старої і сильної держави; війна, фінанси, державне господарство, адміністрація, зносини з сусідніми державами - все треба було створити і все лежало на його голові. Козацьке, запоріжське військо, що до того часу славилося тільки буйністю і своєволею, він зумів перетворити в дисципліновану національну армію, що на своїх прапорах несла клич державности.

Він зумів зужити, для будови держави останки української шляхти, підняв з занепаду міщанство, перед селянством відкрив надії нового життя, невиробленим дотепер масам вказав ідеал власної держави.

По довгих століттях забуття він знову зробив україну голосною і славною, - увів її на широкі хвилі міжнародньої політики, зручно змагався з могутніми сусідами, та увійшов у зносини майже з усіми державами европи.

Хоч багато його зусиль показалося невдачними, все таки в його часи український нарід знову зажив повним національним життям, освідомив собі свої завдання, почув себе нацією. Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (уживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила. Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета та пов’язаний з присудком. У рядку побачивши в такому списку проблемні теми, нехай відчай не охоплює вас дія в дієприслівниковому звороті та дія, яку передає присудок, стосуються різних діячів. А от у реченні слова стосунки, ставлення, відносини, взаємини утворюють синонімічний ряд, проте кожне з них має своє лексичне значення й відрізняється лексичною сполучуваністю є дві граматичні основи, частини поєднані протиставним сполучником сурядності проте.

При заміні прямої мови на непряму змінюються особові форми дієслів та форми займенників з погляду того, хто вводить непряму мову у своє висловлення, а не з погляду автора прямої мови.

Якщо до запропонованої частини додамо варіант і ми прагнемо осягнути її глибинну суть, то утворимо складносурядне речення, адже частини буде поєднано єднальним сполучником сурядності і. У складному безсполучниковому реченні двокрапку потрібно ставити тоді, коли друга частина пояснює, уточнює, конкретизує першу чи вказує на причину дії в ній. Якщо до головної частини, запропонованої в умові завдання, додамо частину бо самі теж, буває, чинимо нерозважливо, то утворимо складнопідрядне речення з підрядним обставинним причини (можна поставити питання з якої причини.

Від головної частини, запропонованої в умові, до частини хоч образа іноді розхитує підвалини хороших стосунків можна поставити питання незважаючи на що. А коли до головної частини додамо варіант як колись рідні прощали нам дитячі витівки, то утворимо складнопідрядне речення з підрядним обставинним способу дії. Пам’ятаймо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні марнували літечко, марнували… граматична основа виражена дієсловом минулого часу марнували у формі множини отже, це односкладне неозначено - особове речення. Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне, критично оцінювати прочитане, аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів. На чорній раді він активно підтримує брюховецького, але, коли побачив, що іванець, захопивши гетьманську булаву, виявляє зневагу до старого козацтва, то рве всі стосунки з гетьманом. Гармонія людини й природи; життя і смерть; вічність і сила кохання; протиборство добра і зла; сенс життя і щастя людини; вірність і зрада; стосунки батьків і дітей; язичництво й християнство. Згадаймо, що алюзія – це стилістична фігура, що містить указівку, аналогію чи натяк на певний історичний, міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовному мовленні. В останніх трьох рядках твору є алітерація – повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності. Згадаймо, інверсія – це фігура поетичного синтаксису, яка виявляється в незвичному розташуванні слів; гіпербола – різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії; метафора – троп поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ і предметів через інші за схожістю чи контрастністю; оксиморон – літературно - поетичний прийом, що полягає в поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які спільно дають нове уявлення. Я вважаю, що людина, яка проживає за кордоном, є патріотом своєї батьківщини, коли плекає українську культуру в іншій країні, пам’ятає рідні традиції, мову, спрямовує гуманітарну допомогу до своїх співвітчизників. По - перше, діаспора щодня доводить свій патріотизм, перераховуючи рідній державі великі суми, лобіюючи інтереси країни за кордоном, допомагаючи українцям у важкі часи.

Одним з тих українців, кого можна назвати патріотом своєї країни за кордоном, є макар кобилінський, віце - президент спілки українських студентських товариств америки.

По - друге, патріотами є люди, які, емігруючи до іншої країни, зберігають свою ідентичність, культурні надбання, шанують мову й традиції своєї батьківщини.

Якщо вам вдасться впізнати місто із першої підказки, ви отримаєте 3 бали, якщо із другої підказки – 2 били, якщо вам підкориться третя спроба – у вас 1 бал. Всесвітньо відомий німецький письменник – романтик, видатний композитор, талановитий живописець (гофман) він став творцем роману про людину, яка перебувала на безлюдному острові 28 років і був особисто знайомим із прототипом героя свого роману (даніель дефо) про кого йде мова. Найкращий і найцінніший скарб дала доля йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість… у дрогобицькій міській школі до цього селянського сина на перших порах і багаті ровесники, і вчителі ставилися зневажливо, безперестанно ображали.

Се відчуває кожен, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би читав його твори; се зрозуміє кожен, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та великим драматургом. Саме так сказав іван франко про… у роки проголошення української народної республіки цей український письменник брав активну участь в обороні молодої держави.

Дана публікація представляє собою пробну публікацію художніх текстів на платформі “покров”, а саме публікацію оповідання тексту одного з постійних авторів матеріалів на платформі – олексія ткаченка. Мадмуазель, вибачте, вибачте, я зараз заміню, за рахунок закладу, – офіціант схопив стакан з рук чорнявої дівчини з синіми очима і кулею помчався у бік стойки, дорогою прихопивши ще декілька замовлень. – рейнет стукнула по передатчику у вусі і заперебирала пальцями правої руки з невеликим наліпкам на кінцях, відправляючи щось комусь, аби не говорити голосом. Охой, – вигукнув на підході до столику дівчат несподіваний гість з рудим волоссям, очами мутно - синього кольору і в темному светері, блискавично зімкнувши руки хрестом на грудях і ледь помітно скинувши їх обидві до сонця. Так, я вже бачу, що ти хочеш сказати, нікого там мусора не посічуть, як на акціях проти акта тіссегена, ми вміємо вчитися на помилках теж і не руйнувати загальної справи зараз. Країну, в якій воля проривається не тільки на одному просторі волі 5, і не тільки в нереальному просторі віару, а де цьому служить весь реальний простір. Простір, який не обмежити усілякими вигадками ранітарів чи інших утирків, простір, який, який… а ось і головний твій борець іде, рейнет, – ненавмисно перервала потуги крампфа тіл. Хто там, а, тіл, ну ти як скажеш теж, – відкинула рейнет сором’язливо, але посміхнулася блондину середнього росту з очима кольору свіжої зелені, що залізною ходою наближався до їх столика, і тут же відкинула крампфу.

– а ти добре потренувався, крампфе, от скажеш так само впевнено тільки завершено серед своїх, щоб вони сьогодні реально за ту волю билися, а не лише на словах. Доброго дня, дорогим гостям, – вигукнув той же офіціант, підбігаючи до друзів, перш ніж вони між собою то встигли привітатися і вкидаючи з поклоном лід в стакан рейнет. А що тіл і крампф виснажать себе розгадувати такі загадки, ти то їм таких промов не завертаєш, – сказала рейнет подивившись на усміхнене обличчя своєї подруги і кам’яне друга, що заховався за цим каменем у себе, як завжди у неприязні до цих словесних ігрищ. А тобі, скільки ж раз, друже крампф, повторюю, не другої людини в організації, – продовжив кілайен, – а лише однієї серед других людей, у нас лише перший лицар - патріот єдиний по правилу.

і не впевнений, що навіть, як раптом ти там лідером станеш, очистити ці стайні зможеш, – різко прорвало на гучні слова як завжди дената, що винирнув лише з бубоніння у віарі у датчик мікрофона біля губ та у власних думками, і його біле волосся затряслося різко в такт. А тобі, друже, вже вкотре кажу – звернувся кілайен до дентата менторськи, – ніж залипати по вашим віар тусовкам та дозволяти вішати собі на вуха цю лапшу, краще б до нас пішов, я б тобі і всі необхідні знайомства забезпечив і доручення нормальні. Оце в котре кажу тобі, що не піду до вашої тусовки ніколи, навіть якщо поверхневих зашкварів там не буде, на рівні принципів боротьби в лайні ви, чужі від мене і людини.

Ми ще неодноразово побачимось і з тобою крампфе, і з тобою денате, і з тобою рейнет, і з тобою моя дорога тіл, тримаємось у апарату і перед справою збираємось. Бо реально думаю про захист не тільки своїх близьких, але кіл наших співвітчизників по більше, не те, що ти чесно тільки це зображаєш заради самі знаєм кого. Це точно, більше стикатись з ними немає сили, паршиві шавки, – останню фразу шатенка промовила приглушено, – все, що здобуто непосильною працею, відібрали, та подавіться. Не домахаються, є залізний метод, вір мені, – відрізав денат і розрізаючи повітря різкими рухами, затягнув рейнет у обійми її тіла з його руками та його губами з її. Тіл, зорієнтувавшись, стала поруч у скромній позі, іноді демонстративно кидаючи нескромні знервовані погляди на дената та рейнет і роблячи вигляд, що заходить у віар. Але кожне таке стискання на кожному рівні наближувало те саме фатальне з них, яке переламає горлянку і перерве дихання і таким студентам, і країні в цілому.

А навіть, якщо в них і почали виникати сумніви, то вони одразу розчинились при вигляді нібито знервованої тіл і розумінні, що не тільки їх бісить це видовище і не тільки вони хочуть скоріше здихатись його вигляду.

Щось затирали перехожим дідки і бабці, намагаючись підманити перехожих до свого товару розкладеного прямо на бордюрах нижніх ярусів газонів навколо вежі. Затирали, вкотре доводячи необхідність конче купити квіти усіх кольорів райдуги, якісь дивні саморобні солодощі, медалі часів за цера горохка 12, електробрухт, пожовклі книги та інші артехфакти.

Товклися люди біля тих ларьочків, які лишилися тут після глобального прибирання рік тому, купляючи різне їстівне і щось періодично прикрикуючи один на одного. Хоча волі звісно обмеженої, адже офіційно прийнятих в політиці режиму ліній ці розмови не переходили і часто скочувались в несерйозне пустомельство про те, хто більший голова з базікаючих голів політики країни, і яка з цих голів щось ляпнула. і лише одна річ зв’язувала сьогоднішній прояв реальності тут з її постійними втіленнями і давала основу думати, що всі ці глюки лише тимчасові відхилення. Стояли, охороняючи від будь - якої буденності, не важливо спокійної як завжди, чи переполоханої як сьогодні, яку не пускали навіть на верхні яруси бордюрів біля вежі. Головне, щоб і вони, і кожен з прийдешніх до боротьби, багато їх буде чи мало, жодне ледацтво не включали під час бою, аби сил у них вистачило на сьогоднішню битву.

Давай, давай, побратиме, і плавно, плавно прикрий за собою ляду, чудово, – виплеснув кілайен, вже пробираючись крізь мотлох і дошки на запиленому горищі, і додав шепотом. Вони тут, всі сюди на горище, на гуркіт, – пролунав голос з іншої ляди, з якої вони вилізли, і тут же відкликнувся у їх бік залізним наказом, – негайно зупиніться, мерзотники, іменем закону, інакше буду стріляти.

Та до двіжу та до друзів, з якими кілайен зв’язався через віар, коли перешкоди і від яких крампф нарешті побачив повідомлення, другий лицар - партіот проганяв у свідомості деталі плану.

План було попередньо детально розроблено на таємних колективних зборах наживо вождів залізноруких, корпусаріїв, лицарів - патріотів та ще деяких організацій з їх кіл поменше.

і хоча план в результаті отримав колективне ж авторство, однак кому треба запам’ятають, що вперше кістяк його ідеї та необхідність її обговорення з усіма організаціями ультра виніс саме кілайен. Після того план звісно був ще не раз обговорений та відточений відповідальними людьми і наживо, і через віар, і навіть один раз обкатаний на симуляторах. Типо далекоглядних управлінців, які не в стані були зазвичай встановити напрямок підходу протестуючих, якщо вони самі це ніяк не палили заздалегідь та збирались розсіяно. Поведінці не тільки тормознутій, але й зарозумілій, через яку ці чинуші оперативно не виправлять власних помилок, навіть тоді, коли на це буде вказувати всі підлеглі. Поведінці, яка б разом з усім дозволила зібрати купу демонстрантів проти невеликої кількості загонів поліції, яку можна була поставити на просторі волі на півночі. Перевіряти збори та боєздатність усіх окремих груп лицарів - партіотів та незалежних двіжунів під їх керівництвом сьогодні, які збирались на законспірованих точках або вже висувались з них, комунікувати по віару і так з їх союзниками.

Як і ті, що біля вежі і східніше на лейна перекрили, стоять там в безпеці, – промовив крампф, який тепер був не тільки залізноруким, а кровавощоким від кулі, що пройшла по дотичній правою щокою. Завдяки бойовитості рейнет як завжди, – вилила своєї хвилювання тіл, коли крампф і кілайен підскочили до групи, тимчасово закрокувавши риссю в такт з нею по спуску.

Да так, не встигли проскочити ж через перекриття з кілайеном, та й полізли через стару хату, а я там незграба занозу загнав, та оце витягував, розколупав трохи.

і нехай вас захищає від подряпин шкіра моїх подарунків, – терк стукнув по грудям, де піж одягом ховався бронежилет, який його силами зараз був на кожному з друзів. Хотів лише сказати, що ваших принципів не можу поділяти, але буду мати за честь зараз стояти в одному ряді боротьби за майбутнє країни, хоч можливо і під різними кутами зору.

Якщо ми будемо називати режим кастіка ференера та його прибічників злом, а себе добром, вони будуть просто робити те саме навпаки і так по замкненому колу боротьби без кінця. Тому деінде в запобігання такого люди зібрались більшістю і власною волею узгодили правила взаємодії прагнень та інтересів кожного з них, аби вони вільно здійснювались і при цьому не знищували одне одного. і тих окремих, хто прагне порушити цей порядок, досягти власних інтересів через нищення прописаних базових принципів взаємодії з інтересами інших як там називають. Хіба ж режим, провідники якого опікають забезпечення базової реалізації інтересів кожного і забезпечують власні інтереси лише, якщо вони не суперечать першим. Відбирають і не дають, аби дати це все якомусь бюрократу або наближеному до ференера ділку, які через свою безмозкість ніколи таких грошей реально не заробили.

Або, коли інтереси країни у зовнішньому вимірі, за реалізацією яких ми всіх так пітніємо у внутрішньому, зливають перед країною іншої за копійку в карман ференера цілком без нашого дозволу.

Скільки порушень прав людини і громадянина я назвав і щось я не пам’ятаю ні однієї справи проти члена режиму за такі порушення за статтями конституції, де ці слова закріплюються. Закону, за яким під пустомельством про налагодження громадського порядку така активність дозволялась громадянам без гір бюрократичних вигадок лише на просторі свободи та ще декількох просторах по країні. Маючи абсолютну перевагу в парламенті, йому там це легко встановити, і я як депутат постійно бачу, як прислужники режиму там штампують ідіотські закони з подібними намірами.

Тому боротьба проти режиму за власні інтереси та інтереси країни можлива лише у сфері поза законом та правоохороною, які тепер служать ні нам і не країні, але лише режиму.

Це зробить він, але у цій справі з ним будуть і креслер, і всі лицарі - патріоти, і дорога тіл, що стоїть у безпеці задніх рядів його побратимів, і крампф, що десь серед обличь в масках в ряді залізноруких праворуч, і рейнет, і денат, які он в шерензі гсників. і я разом з вами, – заволав кілайен у гучномовець, приспускаючи … з обличчя, – разом з вами усіма тільки що побачив, чиї інтереси з правоохоронців дійсно разом з інтересами громадян, з охороною справжнього правопорядку на нашому боці. і всього цього кілайен терк досягає під брутальну, переможну музику з серйзного дюка, яку можна викрутити на максимум у своїх голові, на функціонування це не вплине.

Заспокойтесь, інакше ми застосуємо зброю, – цей різкий впевнений голос з гучномовця в’їдався в свідомість навіть серед безлічі звуків хаосу на півночі простору волі. А тепер швидко подивились у цю точку, – скинув пальцем крампф на ділянку кордону поліціянтів з внутрішньої сторони, куди вже перетягнули пару погнутих загород, – там планується прорив, наскільки я ловлю з уривків слів і повідомлень віару через перешкоди.

Як зараз за ним вирвемось, обов’язково вирвемось, я то бантишу передам щоб до розробки планів тебе підключати, а не тих криворуких, через яких ми сьогодні в такій дупі, – тільки й встиг відкинути хек, перш ніж різкий голос знову розірвав на частини тіло метушні навколо і актерство ньюфагена. Крампфа, який гострим нарукавником та пером буквально розірвав одного поліціянта, і який за це став мішенню для пострілів разом зі своїм побратимом у зеленому светрі. імовірна причина смерті – серцевий приступ, викликаний вчорашніми перевантаженнями у мережі, але точну може показати лише патологоанатомічна експертиза. Ледве не провалив все, допустив прорив від бунтарів, скільки наших там по шиї отримало, та ще й свого газу надихалось, там тільки на власному умінні прийшлось би вибиратись. і під командування таких як славний пан - підполковник тукан 19, ооо, під його командуванням та з його наказами та я, та ми б там з хлопцями запакували всіх бунтарів за хвилинку.

Але навіть в цій ситуації пан підполковник нерозгрубився і наказав не гати всім з усіх стволів, як напевно зробив би цей зерк, і йому б винісло його курячі мізки.

А стріляти лише по правому флангу, де було перехресного перетинання наших, і лише двома залпами, цього було достатньо, аби присмирити цих макак, а інших спіймати і тепер засудити в урок інших. Він на реальній дії дотримується внутрішніх уставів, він на дії приймає правильні оперативні рішення, він на дії бореться зі злочинністю і бунтівниками.

Прославився участю у гучних корупційних скандалах і прийнятті не зовсім законних розпоряджень місцевої влади, за що був засуджений ще за правління ференера у ролі “цапа - відбивайла”. Долучив до підрозділу, яким командував, багатьох співвітчизників і вмілим командування зберіг життя більшості з них, повернувшись до древітанська увішаним купою медалей.