класифікація складносурядних речень

класифікація складносурядних речень

Пояснювальні, в яких частини пов язані відношеннями пояснення або уточнення, і приєднувальні речення, в яких друга частина виступає додатковим повідомленням щодо змісту першої частини.

Складні речення відкритої структури – це речення з незамкненими рядами, що складаються з двох, трьох і більше частин, кількість яких завжди потенційно може бути збільшеною включенням нових. Частини речення відкритої структури однотипні за своїм відношенням до того смислового і структурного цілого, яким виступає все складне речення, і ці відношення формально виражені. У таких реченнях виражаються єднальні відношення, з - поміж яких розмежовуються 1) єднально - перелічувальні, 2) єднально - поширювальні, 3) єднально - результативні та інші відношення. Диференційними ознаками цих відношень виступають різні сполучники, різні співвідношення модально - часових і способових форм дієслова - присудка, типізовані лексичні елементи.

Це дуже широке граматичне значення містить у собі як власне єднальні, так і єднально - перелічувальні, єдналь­но - поширювальні та єднально - наслідкові чи причинно - на - слідкові відношення. Власне єднальні відношення виявляються також у вираженні послідовності дій або станів за допомогою сполуч­ників і, а, а потім, а там, а також порядком частин склад­носурядного речення та формами минулого часу доконаного виду дієслів - присудків. Ані, що містять у собі також заперечення, виражають не тільки єднально - перелічувальні відношення, а й надають усій синтак­сичній конструкції заперечного значення. єднально - наслідкові чи причинно - наслідкові відношення виражаються за допомогою єднальних сполучників і, то, і то­му, а тому то, а також порядку предикативних одиниць, якого не можна змінити, й інтонації. Частини такого речення, яка завжди стоїть у постпозиції, до­повнює ту думку, яка висловлена у попередній, першій пре­дикативній частині, або становить висновок з неї чи оцінку ска­заного в ній. Знову дзвеніли, брині­ли, сурмили комарі, допікали, дошкуляли, діймали, жерли, гризли ар єргард десантного флоту, і це означало, що не забариться й ранок (ю. Своєрідну групу становлять складносурядні речення, в яких друга предикативна частина приєднується до першої поясню­вально - приєднувальними сполучниками тобто, себто, а саме, складносурядні речення з пояснювально - приєднувальними сполучниками вживаються порівняно рідко, до того ж сфера їх використання обмежена переважно науковим та публіцистич­ним стилями мовлення, хоча можуть траплятися і в белетристи­ці. Ці речення також своєрідно інтонуються, зокре­ма, в кінці першої предикативної частини перед сполучником спостерігається значне пониження голосу і пауза. З погляду граматичної семантики склад­носурядні речення з протиставними сполучниками характе­ризуються тим, що в них виражені протиставні відношення, тобто вказується на протиставлення подій, про які йдеться в кожній предикативній частині, на їх відмінність чи невідпо­відність. ); сивоусий грек та молодий наймит - дангалак, стрункий, довгоно­гий, вибилися з сил, налягали на весла, однак їм не вдалося розігна­ти човен на береговий пісок (м. У таких випадках складносурядні речення мають не тільки обмежувальне значен­ня, а й набувають відтінку компенсації, як у реченнях з одним сполучником зате.

У зіставних склад­носурядних реченнях, у яких зіставляється зміст обох предика­тивних частин, зіставні відношення передаються за допомогою сполучників а, не тільки.

Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємовиключні дії або явища, зазвичай двочленні, двокомпо - нентні, хоча серед них, зокрема речень з повторюваними спо­лучниками, зустрічаються й багатокомпонентні. Чи то, які, виражаючи семантичні відношення чергуван­ня, послідовності між предикативними частинами складного речення, мають значення непевності, сумніву, вагання в тому, що з перелічених тверджень є справжнім, а що ні; до цього ж додається ще й відтінок питальності. Так, за допомогою яких виражаються власне єднальні, єднально - перелічувальні, єднально - поширювальні (весела душа моя, і світ мені милий, і таке в світі гарне все, таке красне), єднально - наслідкові (пан прогнав його, і тепер ґудзь вештається). А) обидві частини мають якесь спільне слово — член речення, внесення або видільні частки тільки, лише (таке слово завжди стоїть на початку всього речення). Козаченко); щоправда, іноді буває важко визначити, чи таке слово стосується обох частин або лише першої, як, скажімо, у реченнях на світанку юрій дзвонар ударив у великий дзвін(, ) і скрізь у селі заворушилися люди (м. Тире ставиться між двома частинами складносурядного ре­чення, якщо друга частина виражає висновок, наслідок, рап­товість, несподіваність і вимовляється з помітним піднесен­ням тону.

Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану весною, вранці ють (т. Складне речення, що складається з двох або більше предикативних одиниць, які поєднані в єдине семантичне і граматичне ціле підрядним зв язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних засобів. У семантичному відношенні обидві частини складнопідрядного речення бувають рівноцінні, однак нерідкі випадки, коли саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного речення (навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля). Сполучники підрядності є зв’язками частин в одне ціле і водночас є співвиразниками найрізноманітніших відношень, що існують між цими частинами (означальні, причинові, часові тощо). Сполучні слова, виражені переважно відносними займенниками і прислівниками займенникового походження, які, пов язуючи підрядну частину з головною, водночас є й членами речення підрядної частини.

), які належать до складу головної частини, однак не виражають самого значення, а лише сигналізують про те, що воно буде виражене у наступній, підрядній частині (я той, що греблі рвав). Кома ставиться між частинами складносурядного речення, поєднаними сполучниками і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або…або, чи…чи, ні…ні, то…то, не то…не то, хоч…хоч. Кома не ставиться, якщо перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень. Кома не ставиться між простими реченнями, що входять до складносурядного, і тоді, коли для обох простих речень є спільним не тільки повнозначне слово, а й неповнозначне.

Також кома не ставиться між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з’єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), або, чи (котра зараз година і коли вже прибуде потяг. Якщо прості речення, які є частинами складносурядного, дуже поширені, уже мають в середині розділові знаки або досить далекі за змістом, то між ними замість коми ставиться крапка з комою.