формування національної мови

формування національної мови

Через історичний розвиток з готового матеріалу (романо - германські мови), через схрещування і змішування націй (англійська мова), через концентрацію діалектів (східнослов’янські мови). 10) у зв’язку з розвитком торгівлі, посиленням політичних і економічних зв’язків між різними феодальними областями, зростанням міст на українських землях відбувається зближення між колись віддаленими діалектами.

Шахматов, наприклад, писав, що факт існування малоруської літературної мови з різними місцевими забарвленнями мови, зрозумілої і в полтаві, і в києві, і у львові, повинен бути визнаний. Почали відкриватися школи, в яких навчання велося українською мовою, українські театри, з’явилися українські книжки, журнали, почали виходити різного роду словники, підручники і наукова література. Закривалися українські школи, театри набували статусу двомовних з переважною більшістю вистав російською мовою, поступово зникала українська мова у вузах. Україна гарантує своїм громадянам національно - культурні та мовні права, виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння та культурного взаємозбагачення. Через історичний розвиток із готового матеріалу (романо - германські мови), через схрещування і змішування націй (англійська мова), через концентрацію діалектів (східнослов янські мови). Почали відкриватися школи, в яких навчання велось українською мовою, українські театри, з явились українські книжки, журнали, почали виходити різного роду словники, підручники і наукова література. Закривались українські школи, театри набували статусу двомовних з переважною більшістю вистав російською мовою, поступово зникала українська мова у вищих навчальних закладах. ^ комунікативна функція - це функція спілкування, яка здійснює інформаційний зв язок між членами суспільства, задовольняє потребу в іншій людині, забезпечує нерозривну єдність людини і мови.

^ експресивна функція - це функція вираження внутрішнього світу людини, емоційна насиченість і забарвленість мовлення кожного індивідуального мовця, кожної особистості. У наш час, коли українська національна мова перебуває на новому етапі свого відродження й розквіту, особливої уваги набуває виховання культури усного мовлення - найважливішого засобу людського спілкування. Мовна норма - це усталені правила вимови і правопису, добору слова, граматичної форми, синтаксичної конструкції (речення), закріплені у словниках та довідниках. Орфоепічні (фонетичні) норми - це єдині правила вимови окремих звуків та звукосполучень, це літературна вимова слів та словоформ, що представлена у тлумачних та орфоепічних словниках, довідниках української вимови.

Фразеологічні норми - це закріплене в літературній мові вживання стійких зворотів, що мають своє значення (семантику) та постійний склад своїх компонентів. Норми літературної мови не є назавжди визначеними, сталими, незмінними, вони творяться у практиці мовленнєвого спілкування, при цьому виникають порушення чинної норми, з являються нові мовні норми.

З практичного погляду культура мовлення - це бездоганно правильне користування лексичними, граматичними, орфоепічними, стилістичними, фразеологічними нормами літературної мови, вживання нормативних наголосів у словах. Уміння правильно говорити прищеплюється в ранньому дитинстві, формується у стінах дошкільного закладу та в школі, а потім удосконалюється протягом усього життя у процесі спілкування. Погане, засмічене мовлення - це показник невихованості людини, це збитки навчально - виховного процесу в дошкільному закладі, школі, вищому навчальному закладі. Завдання вихователя дошкільного закладу — своєчасно сформувати культуру мовлення як рідною, так і другою (українською) мовою, розмежовуючи у свідомості дитини спільні та відмінні мовні явища. 2) байдужість до вивчення у школі та вищому навчальному закладі мовознавчих дисциплін (російської та української мов), а звідси, відсутність усвідомлення схожого й відмінного у двох близькоспоріднених мовах. Це призводить до невмотивованого вживання російських слів та мовних кальок в українському мовленні й навпаки; 3) відсутність у студентів, вихователів, педагогів, які працюють і спілкуються в умовах двомовності, навичок та звичок користування мовними словниками та довідковою літературою, в яких висвітлюються норми та правила літературної вимови; 4) недостатній розвивальний потенціал мовленнєвого середовища, брак постійних мовленнєвих зразків, адже відомо, що мова легко засвоюється у процесі активної мовленнєвої практики за наявності зразка правильної літературної мови; погане, неправильне, засмічене мовлення вихователя є причиною неправильного мовлення дітей. Людей та своїх вихованців, з якими спілкуєшся, бути уважним до кожного проголошеного слова; - навчитися чути себе, слухати співрозмовника, прислухатися до мовлення дикторів радіо, телебачення, акторів та різних соціальних груп населення - вчитись у них різноманітності мовлення; - постійно тренувати пам ять, запам ятовуючи образні вирази, прислів я, приказки, скоромовки, влучно використовуючи їх у процесі спілкування з дітьми; - спілкуючись двома (російською та українською) мовами.

Для цього слід виробити звичку постійно користуватися словниками (російсько - українським, українсько - російським, орфографічними словниками української мови, словником наголосів, тлумачними та фразеологічними словниками), довідниками з української мови; - постійно стежити за змінами літературних норм вимови, давати дітям тільки бездоганно правильні мовні зразки, своєчасно коригувати мовленнєві навички відповідно до вимог часу; у кожного педагога має бути свій мовленнєвий етикет і мовний стиль, який визначається не тільки правильною вимовою, а й бездоганним володінням позамовними засобами (мімікою, жестами, темпом мовлення тощо). Перед скачиванием данного файла вспомните о тех хороших рефератах, контрольных, курсовых, дипломных работах, статьях и других документах, которые лежат невостребованными в вашем компьютере.

Мова – це характерний для людського суспільства, специфічний вид знакової діяльності, який полягає в історично усталених звукових актах для позначення явищ об активної діяльності з метою обміну між членами суспільства інформацією. Мова професійного спілкування – це форма сучасної української літературної мови (сулм), специфіку якої зумовлюють особливості спілкування у виробничо – професійній сфері. Володіння мовою професійного спілкування – це, по–перше, знання власне мови професійного спілкування (крім норм сулм, це і спеціальна термінологія, і особливості побудови синтаксичних конструкцій, тексу тощо), тобто сформованість мовної компетенції, по–друге, – уміння використовувати ці знання на практиці, доцільно вибирати те чи інше слово з синонімічного ряду, доречно поєднувати вербальні, пара–вербальні і невербальні засоби спілкування відповідно до мети, ситуації мовлення, тобто сформованість комунікативних навичок. Отже, мова професійного спілкування – це засіб ефективного мовного професійного спілкування, це наука і мистецтво усної переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму.

В умовах сучасної ринкової економіки конче необхідно бути професіоналом вищого ґатунку і треба зрозуміти і запам’ятати, що занадто мало мати професійні знання, добре знати свій фах. Очевидними, різноманітними й надто серйозними є наслідки, залишені багатовіковим перебуванням україни в складі спершу російської, а згодом радянської імперії. За відсутності формальної дискримінації українців у колишньому срср за національною ознакою здійснювана русифікаційна мовна політика призводила до їх дискримінації реальної. Так, скажімо, в переддень здобуття незалежності, за даними міносвіти урср, українці складали лише 52 % від чисельності професорсько - викладацького складу вищих навчальних закладів республіки (при їхній питомій вазі в населенні 72 %), на той час як росіяни - 40 % (при питомій вазі в населенні 21 %). В цілому ж негативна спадщина колоніального періоду зводиться не лише до того, що значна частина українців досі вживає російську як мову повсякденного спілкування (причому в ряді важливих сфер, насамперед у бізнесі й мас - медіа, домінування російської є незаперечним). Ці наслідки виявляються ще й у тому, що ментально ці українці досі залишаються мешканцями колонії, й ладні судити про самих себе накинутими їм колись ззовні недолугими стереотипами.

Державна мова — це офіційно визнана обов язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання дітей у школах, офіційних засобах масової інформації тощо. Поділ мови на літературну та національну означає, що ми, з одного боку, маємо мову сиру, яка функціонує, а з іншого боку - унормовану регіональна мова або мови, офіційний статус якого (их) закріплений в законодавстві одного або кількох адміністративно - територіальних. Саме поняття регіональна мова представляє певні труднощі для політиків і лінгвістів, особливо в разі поширення близькоспоріднених мов, коли важко розмежувати поняття мова і діалект. Мова - найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві (у науковій, діловій, політичній, освітній та іншій галузях життя людства). Нею можна передавати все, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи символами, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою. Комунікативна функція мови полягає в тому, що вона — найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві (у науковій, технічній, політичній, діловій, освітній та інших галузях життя людства). Нею можна передавати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи символами, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою за степенем виразності. У зв’язку з цим освіта повинна сприяти розвитку української культури, утверджувати українську національну ідею, формувати в дітей і молоді громадянську свідомість і національну самосвідомість. Національна самосвідомість особистості – розуміння і почуття належності до етнічної спільноти як результат освоєння культури, традицій, звичаїв свого народу.

Щоб пізнати себе, треба усвідомити своє місце на цій життєвій матриці, віднайти свою точку опертя, надати життю морально - духовного сенсу – ідентифікувати себе з національно - культурним середовищем. Як доводять дослідження, така людина є вельми сприйнятливим, чутливим об’єктом для навіювання меркантильно - бездуховних, агресивно - деструктивних позицій і всілякого аморально - злочинного психологічного маніпулювання. У київському університеті імені бориса грінченка одними з принципів корпоративної взаємодії, якими повинен керуватися кожен учасник університетської спільноти, є поважання, дотримування та примноження традицій університету; послугування українською мовою у діловому спілкуванні; зберігання традиційних національних цінностей і толерантне ставлення до культурної, расової, релігійної іншості. Однією з традицій університету є використання елементів національного одягу у день державного прапора україни (23 серпня), день незалежності україни (24 серпня), день народження тараса шевченка (9 березня) та день пам’яті бориса грінченка (6 травня). Майбутні вихователі дошкільних закладів і вчителі початкової школи отримують багато нової та цікавої інформації про історію виникнення, походження та розвитку козацького руху, традиції та звичаї наших славних пращурів та зв язок минулого з сьогоденням.