пріоритетність земель в різних галузях народного господарства

пріоритетність земель в різних галузях народного господарства

Взагалі термін охорона в тлумачному словнику визначається як оберігати від небезпеки кого - , що - небудь, забезпечувати від загрози нападу, замаху; забезпечувати, гарантувати недоторканність кого, чого - небудь; оберігати від руйнування, знищення, завдавання шкоди.

Вважаємо, що зазначене визначення розкриває зміст охорони держави, а поняття особливої охорони держави потребує подальшого розроблення та закріплення на законодавчому рівні. Чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно - чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти; темно - сірі опідзолені грунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько - лісові та дерново - буроземні глибокі і середньо глибокі грунти; дерново - підзолисті суглинкові грунти; коричневі ґрунти південного узбережжя криму, дернові глибокі грунти закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; в) землі, надані в постійне користування нвао масандра та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково - дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико - культурного призначення. Порядок розробки, введення в дію екологічних стандартів, технічних регламентів здійснюється відповідно до вимог закону україни від 17 травня 2001 року про стандартизацію. Якісними показниками характеризуються грунти - природно - історичне органо - мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості (ст. Під охороною ґрунтів слід розуміти систему правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності грунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля (ст. Практично у всьому світі діяльність, повязана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, сільськогосподарської хімії сільсьогосподарської науки, агробанки.

Сільське господарство є однією з основних галузей народнго господарства, оскільки виробництво продуктів харчування – перша умова життя безпосередніх виробників. і в продовж тривалого істричного часу в україні переважало сільське населення, в основному зайняте землеробською працею, допоміжними промислами, виготовленням простих селянських знарядь. За рахунок селянських робіт – основних носіїв національно - культурної свідомсті та духовності народу, його звичаїв, традицій поповнювалося швидко - зростаюче міське населення. Проведення в східній україні в 30 - х роках колективізації і посилення “класової боротьби” проти середніх і заможних селян, бильшість яких одержали землю лише на початку 20 - х років, негативно вплинуло на загальний розвиток села, духовність села, призвело до відпливу його жителів у міста, в інші регіони, до втрати набутого століттями виробничого досвіду, творчої ініціативи і бажання трудитися на землі. Перерозподіл землі проводився вкрай неровномірно серед селянських госпродарств (вони володіли 65% землі), 10% господарств, які володіли більш ніж 10 десятинами (1 десятина – 1, 0925 га)зосереджували в своїх господарствах лише 6% землі. У південному районі де мало опадів і високі літні температури, на чорноземних та каштанових грунтах сіють озиму пшеницю, ячмінь, соняшик, на поливних землях – рис. В цілому україна характеризується великою розореністю (питома вага ріллі становить понад половину її території), відносно низькою питомою вагою природних кормових угідь, певною просторовою відмінністю структури земляних угідь. Розширення зрошувальної меліорації в південній частині держави створює сприятливі умови для розширення площ під посіви цієї культури, яка вирощується на посівних землях, дає високі і стабільні врожаї до 50 ц. із загальною характеристикою народного господарства, історією формування народногосподарського комплексу; з причинами економічної кризи в україні і шляхами її подолання; з географією промисловості. Паливно - енергетичним комплексом, чорною і кольоровою металургією, хімічною, деревообробною і целюлозно - паперовою промисловістю, лісовим господарством, промисловістю будівельних матеріалів, скляною та фарфоро - фаянсовою промисловістю, медичною і мікробіологічною галузями; з агропромисловим комплексом (апк). Залізничним, автомобільним, водним (річковий та морський), повітряним, трубопровідним видами транспорту, перспективами розвитку і територіальної організації транспортної мережі. Між виробничою і невиробничою сферами існують досить значні відмінності, що залежать від структури народного господарства, спеціалізації окремих областей і територій на певному виді господарської діяльності. Досі господарство в україні розвивалося за рахунок збільшення додаткових ресурсів (збільшення часу роботи, посівних площ, зростання кількості працюючих). інтенсивне ведення господарства передбачає розширення виробництва на основі впровадження досягнень науково - технічного прогресу, автоматизації виробництва, використання новітніх технологічних процесів, передових методів організації праці тощо. Деякі галузі народного господарства україни відрізняються значною часткою валового суспільного продукту, тобто сумою матеріальних благ, вироблених за рік суспільством країни (табл. Галузь промисловості – це сукупність підприємств, що виділяються на основі єдності економічного призначення їх продукції, однорідності сировини і матеріалів, що споживаються, спільності технологічних процесів, своєрідності професійного складу кадрів тощо. Важливе значення мають запаси кам яного і бурого вугілля, залізної, марганцевої, титанової і ртутної руд, сірки, калійної і кухонної солі, каолінів, цементної сировини, флюсових вапняків тощо. Перспективним вважається розвиток курортного і туристичного господарства на основі унікальних природно - кліматичних ресурсів, мінеральних вод, історичних і природних пам яток тощо. У кожній державі, в будь - якому суспільстві сільське господарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини.

Тому стан аграрної економіки, що виробляє продукти харчування і сировину для переробної промисловості, її продуктивність, ефективність та екологічність функціонування – важливі оцінкові критерії прогресу цивілізації. Виняткове значення і незамінність продуктів харчування, їх наявний обсяг та асортимент – це не лише індикатори розв’язання аграрних проблем, а й наріжні камені, на яких ґрунтується національна безпека держави.

Це – вплив погодних умов, нові форми господарювання на селі, забезпеченість населення продуктами харчування, сезонний характер виробництва, наявність землі та залежність виробництва від неї, формування попиту на сільськогосподарську продукцію та особливості споживчого ринку, і бухгалтерського обліку в сільському господарстві. На відміну від промисловості до процесу сільськогосподарського виробництва залучено не три, а чотири ресурси – основні й оборотні фонди, жива праця і земля. Колгоспи і радгоспи отримували плани по виробництву і посівних площах, планові цифри для закупівлі сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив, будівельних матеріалів. Аграрна реформа спрямована на створення таких структур, які здатні пристосуватися до ринкової економіки і забезпечити ефективне і стійке сільськогосподарське виробництво. В процесі реформування існуючих колективних підприємств створено приватні підприємства, фермерські господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи та інші суб’єкти господарювання, засновані на приватній власності. По цих культурах розроблені обласні цільові комплексні програми, взято жорсткий курс на безумовне дотримання технології вирощування, належного ведення насінництва, племінної справи в тваринництві, навчання кадрів, залучення в обробіток землі, яка раніше не оброблялася, нарощування обсягів виробництва продукції, зменшення кількості збиткових господарств, погашення заборгованості із заробітної плати, ефективне функціонування переробних підприємств, підвищення рівня добробуту селян. В області взято курс на оснащення молокоприймальних пунктів високотехнологічним сучасним обладнанням; в рослинництві – на застосування широкозахватних і комбінованих агрегатів з впровадженням технологічних операцій мінімального та нульового обробітку грунту.

Україна входить до першої десятки країн за показниками виробництва зерна, зернобобових, цукрових буряків, цукру, соняшнику і соняшникової олії, картоплі, деяких видів молочної продукції, меду.

В агропромисловому комплексі нашої держави зайнято понад 30% працівників сфери матеріального виробництва і виробляється близько 40% ввп (внутрішнього валового продукту). Апк – це сукупність галузей національної економіки, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача. В ринкових умовах неефективні види виробництв, до яких в нашій країні належать галузі сільського господарства, звужуються до тих пір, поки на ринку не залишаться лише виробники, які здатні конкурувати за жорсткої конкуренції. До його підготовки і проведення бібліотекам потрібно залучити юристів, державних службовців, спеціалістів агропромислових підприємств, фахівців сільськогосподарських дорадчих служб, фонду підтримки фермерських господарств, громадські організації. Низькі ціни на продукцію галузі, фінансовий крах більшої частини сільськогосподарських підприємств не дали можливості їм отримувати ті обсяги виробництва, які складалися десятиліттями.

З іншого боку, низький попит, неплатоспроможність більшої частини населення не дозволяють цінам на продукцію сільського господарства досягти того рівня, при якому могла б забезпечуватись рентабельність у добре керованих господарствах. Недостатня купівельна спроможність населення зумовлена низькими реальними доходами, що призводить до нерівномірності розподілу та споживання продуктів харчування. Якщо нерівномірність посилюється і відповідно зростає чисельність найбідніших верств населення, то в суспільстві зменшуються обсяги споживання продовольчих товарів. Це негативно позначається на національному аграрному виробництві, тому що стає важливою причиною деградації, занепаду національної аграрної економіки, руйнування її потенціалу, зниження родючості грунтів, урожайності. Вихід з цієї складної ситуації можливий при поєднанні зусиль держави, наукових закладів, керівників і спеціалістів, працівників підприємств усіх форм власності і господарювання. Слід запросити керівників та фахівців управлінь сільського господарства райдержадміністрацій та агропромислових підприємств, юридичних служб, викладачів коледжів сільськогосподарського профілю, фахівців регіональних галузевих наукових установ української академії аграрних наук (наприклад, глухівського інституту луб’яних культур, іванівської дослідної станції, михайлівського племінного господарства і т. ), сільськогосподарських дорадчих служб, підприємців, фермерів, орендаторів, працівників сільського господарства; з’ясувати коло питань, які будуть висвітлені в ході конференції; поінформувати учасників конференції про нові надходження видань до бібліотеки з тих проблем, за якими вони готуватимуть свої виступи; провести широку рекламну кампанію (зробити оголошення в місцевих засобах масової інформації, надіслати запрошення учасникам конференції, вивісити оголошення); підготувати інформаційне забезпечення проведення конференції (комп’ютерні програми, демонстрацію dvd та cd - дисків, вихід на сайти міністерства аграрної політики україни та наукових установ в інтернеті і т. Проведення науково - практичної конференції бажано висвітлити в місцевих засобах масової інформації і з метою реклами бібліотеки підготувати та випустити тези або експрес - інформацію за матеріалами конференції. В сільських бібліотеках - філіалах, які не мають можливості організувати таку ґрунтовну конференцію, пропонуємо провести для своїх читачів бесіду - роздум «чому ми бідні. Незалежно від того, де людина вона живе й працює, яку роботу виконує, найпершим її інтересом було, є і буде забезпечення себе і сім’ї продуктами харчування. Одночасно ставало очевидним, що вирішити цю проблему, яка із збільшенням населення на земній кулі ускладнювалась, можна лише за рахунок прискореного ефективного розвитку сільського господарства. На превеликий жаль і нашу загальну – держави і кожного її громадянина – біду, ця споконвічна істина в україні ще й до цього часу не тільки не визнана, а й великою мірою ігнорується. Багаторічне нехтування інтересами селянства поставило сільськогосподарську галузь на межу виживання, а найбільшого трудівника – селянина – вкрай принизило. Селянин працює без вихідних і відпусток, не забезпечений нормальним лікуванням, не має елементарного відпочинку, працює тоді, коли місяцями не платять за продану продукцію, коли він, одержуючи за свою працю набагато менше, ніж працівники інших виробничих галузей, не тільки не страйкує, а навіть не погрожує страйками.

Але й за цих умов значна частина суспільства і, що особливо небезпечно, законодавців та урядовців не хоче або й не в змозі зрозуміти це і продовжує діяти по відношенню до селянина за споживацьким гаслом минулого. Якщо ж він вимагає найелементарнішого – платити йому за продукцію стільки, скільки вона коштує і скільки потрібно для розширеного відтворення галузі, його без будь - яких підстав звинувачують у спаді виробництва, в провокуванні інфляційних процесів та ще багато в дечому.

Такі явища, на жаль, мають місце, але звинувачувати в цьому селянина – це або незнання реальних причин надміру складного сьогодення, або небажання чи невміння зрозуміти їх. Адже і за надміру несприятливих умов останніх років одержано по 700 кг зерна на одного жителя україни; що, як переконує світова практика, достатньо не тільки для повного забезпечення внутрішніх потреб у ньому, але й дає змогу його експортувати.

Але нав’язана селу за попередні десятиліття структура зернового клину з надмірним захопленням вирощування пшениці при недостатніх обсягах виробництва кормових культур, насамперед кукурудзи і сої, при невмінні виробляти високоцінні комбікорми, зумовлює штучну нестачу зерна. Усвідомимо це і зробимо правильні висновки – швидко станемо на ноги, вийдемо за продовольчим достатком на світовий рівень, будемо годувати не тільки себе, але й інші країни.

В складі колишнього радянського союзу україна змушена була діяти в межах відповідної тим умовам аграрної політики, яка, як відомо, не завжди відповідала її інтересам. Як би не вирішувались в державі питання власності і форм господарювання, зрушень в апк не відбудеться, якщо не зміниться економічний механізм господарювання на державному рівні, з його теперішнім тиском на село, насамперед, через ціни і податки.

При низьких цінах на продукцію сільського господарства значна кількість необхідних товарів (трактори, комбайни, добрива тощо) до землі ніколи не прийдуть, технічне переозброєння галузі не відбудеться. Саме тому диспаритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, система оподаткування в агропромисловому комплексі найбільш негативно впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва і – в кінцевому результаті – на рівень життя сільського населення. Проблеми розвитку сільського господарства і формування ринку його продуктів в умовах перехідної економіки перестає бути чисто технологічною чи економічною. Вона пов’язана з удосконаленням виробничих відносин, формуванням нового типу працівника - власника, а також формуванням життєвого рівня, добробуту як працівників галузі, так і всіх громадян країни.

єдиний шлях до подолання соціальної занедбаності села – надати в аграрній політиці пріоритет державним актам, уже прийнятим з метою соціального відродження села, терміново розробити необхідні та невідкладно почати їх практичну реалізацію. На ньому мають бути представлені періодичні видання юридичного, економічного, сільськогосподарського напрямку, в яких оперативно висвітлюються найновіші думки і пропозиції фахівців з цього питання. З метою реклами заходу та залучення користувачів необхідно вивісити в бібліотеці, біля приміщень правлінь сільськогосподарських підприємств, біля селищних і сільських рад яскраві оголошення про захід, помістити їх в місцевій пресі, оголосити по радіо. Постало питання про біологізацію сільського господарства, скорочення застосування агрохімікатів або ж заміну їх на біологічні препарати та засоби захисту рослин. Відмова від використання легкорозчинних мінеральних добрив і, насамперед азотних, а також хімічних засобів захисту рослин; стимулювання біологічної активності грунту застосуванням органічних відходів тваринного походження, компостів, зелених добрив, ефективних мікроорганізмів; фіксації атмосферного азоту бульбочковими бактеріями.

Кінцева мета альтернативного землеробства – екологічно збалансоване землеробство і тваринництво з метою забезпечення людини екологічно чистими продуктами харчування. В зв’язку з тим, що в сучасному світі проблеми екологізації виробництва взагалі та біологізації сільськогосподарського виробництва набули надзвичайно важливого значення, бібліотекам треба активізувати пропаганду видань і публікацій з цих питань. Рослина живе в оточенні корисних мікроорганізмів, і лише вони здатні відтворювати природне середовище, підтримувати потрібний для комфортного існування живих істот баланс поживних речовин. В основі методу – застосування складних мікробіологічних комплексів з кількох (навіть декількох десятків) мікроорганізмів, які б доповнювали один одного. Сьогодні сільськогосподарська мікробіологія може запропонувати виробничникам достатньо широкий спектр біопрепаратів для підвищення врожайності, захисту рослин від фітопатогенної мікрофлори, зниження норм мінеральних добрив і пестицидів, підвищення якості врожаю та відтворення родючості землі. На одній з останніх конференцій оон прозвучав тверезий погляд провідних вчених світу на зміну клімату на планеті і констатація того очевидного факту, що від використання біопалив шкоди значно більше, ніж користі. Біопалива жодним чином не вирішують проблеми заміни палив із вуглеводних джерел – у сукупному споживанні палив біопалива у будь - якому разі займатимуть лічені відсотки.

Отже, майбутнє апк – не за виробництвом біопалива із сільськогосподарських культур, а за впровадженням нових енергоощадних технологій, що дало б можливість скоротити витрати пального в декілька разів замість декількох відсотків. Організовуючи роботу на допомогу агропромисловому виробництву, бібліотекам слід приділяти належну увагу поповненню своїх фондів новими виданнями, які б ознайомили працівників галузі з новими технологіями.

Непідготовленим користувачам - працівникам сільськогосподарських підприємств запропонувати рекомендаційні списки літератури, а керівників агропромислових формувань, фахівців, фермерів, підприємців, юристів, економістів залучити до індивідуального інформаційного обслуговування з актуальних питань агропромислового виробництва. Питанням роботи бібліотек на допомогу агропромисловому виробництву слід приділяти належну і постійну увагу на заняттях по підвищенню кваліфікації бібліотечних кадрів. Проблеми сприяння бібліотеками організації виробництва в аграрних формуваннях потребують постійної уваги бібліотечних працівників, тісної координації роботи бібліотек з державними органами, керівниками та фахівцями апк, підприємцями, фермерами.

Сподіваємось, що дані методико - бібліографічні матеріали та рекомендаційний список літератури надасть вам суттєву допомогу в популяризації видань сільськогосподарської тематики, залученні нових користувачів до бібліотек, дозволить відчути ефективність своєї роботи серед сільських працівників.