таблицю модерністських напрямів літератури

таблицю модерністських напрямів літератури

Одна з найхарактерніших ознак модерністської літератури — поєднання елементів життєподібного зображення (натуралістичних та імпресіоністичних) з елементами умовними, символічними.

Екзистенціалізм, або філософія існування, — напрям у філософії xx ст що позиціонує й досліджує людину як унікальну духовну істоту, здатну обирати власну долю. Для експресіоністів головним було не життєподібне відтворення дійсності чи всебічне пізнання світу, а загострене увиразнення важливої емоції або ідеї, яке досягалося шляхом її навмисного загострення аж до гротеску.

Модернізм розкриває трагізм існування передусім звичайної людини, виявляючи його в екзистенціальній площині, а не тільки в соціальній чи психологічній детермінованості. Як відомо, на початку хх століття частини території україни знаходились під впливом російської і австро - угорської імперій, тому на цих територіях модерн, і в тому числі український модерн мав характерні особливості. На території україни за часів модерну творили такі постаті як академік олексій бекетов, вікентій прохаска, григорій артинов, адам генріх, василь кричевський, тадеуш обмінський, іван левинський. Саме на цей період прийшлося масове будівництво залізничних вокзалів, крамниць, театрів, каплиць і церков, пересічної забудови з цегли, бетону чи дерева. Відносна наближеність до сьогодення та трагічна історія україни в 20 столітті не сприяла ні збереженню пам яток доби сецесії, ні сталій уяві про мистецьку вартість і коштовність пам яток доби.

Автори почасти відмовлялися від стереотипів, народницьких шаблонів, глухої тенденційності в подоланні естетичної глухоти, а найбільше – від форми мистецького мовлення і структурної будови творів. Критика й театрознавство початку ххі ст спираючись на світові естетичні закони, розрізняють у цьому періоді кілька ознак, що вияскравлюють феномен українського модернізму.

Характерною рисою розвитку українського варіанту модернізму в літературі був значний вплив романтизму, що пояснюється як традицією, так і ментальністю українського народу, для якого романтизм є органічним елементом світобачення будь - якої доби.

Пошуки та експерименти архітекторів - модерністів мали на меті забезпечити максимальну функціональність будівлі, зберігши при цьому чіткість у лініях фасаду.

Через те що українські землі не мали власної державності, були роз єднані і перебували в статусі провінцій, суспільний розвиток у них був уповільненим порівняно з провідними європейськими країнами, тому і конфлікти між цивілізацією і культурою, художником і суспільством не були такими гострими.

Отже, своєрідність українського варіанту модернізму полягає і в тім, що він із естетичного феномена перетворився на культурно - історичне явище, став спробою подолання провінційності, другорядності, вторинності української національної культури, формою залучення до надбань світової цивілізації. Він ніби символізував перехід українського суспільства від етнографічно - побутової самоідентифікації, тобто виокремлення себе з - поміж інших, до національного самоусвідомлення — визначення свого місця і ролі в сучасному світі. ) росія і австро - угорщина здійснювали політику національного гноблення, усіляко прагнули перешкодити формуванню української нації, розвитку української культури.

) олександра ii, який заборонив увезення літератури українською мовою, українські п’єси та пісні, використання української мови в початкових школах, державних закладах. Була конституційною монархією, тому там існували певні політичні свободи, рівність громадян, центральний парламент і крайові сейми (зокрема в галичині та буковині), вибори до яких відчувалися за участю всього населення. У західній україні значну роль у національному відродженні відігравало уніатське духовенство, у той час як православне духовенство в наддніпрянщині було зрусифіковане і виступало опорою російського царизму.

Відсутність національної держави та антиукраїнська політика російського та австрійського урядів, безумовно, накладали негативний відбиток на стан та розвиток культурних процесів. Але, незважаючи на це, українська культура продовжувала розвиватися як культура українського народу і характеризувалася величезними досягненнями в усіх її сферах. Відбулося територіальне роз’єднання українських земель, завершилося формування української нації, ускладнилася соціальна структура та політизувалося суспільне життя. Поява альтернативних центрів влади (земств), гласність, правовий захист прав людини, перетворення університетів на осередки вольнодумства суттєво змінили атмосферу в суспільстві, створили передумови для переходу до цивілізованіших форм співжиття. Позитивним зрушенням у культурній сфері сприяли і модернізація економіки та завершення промислового перевороту, які зміцнили матеріальну базу культури, стимулювали розвиток освіти та науки.

Домінуюча в перші пореформені роки ідеологія народництва не тільки кликала до здійснення революції, вона орієнтувала увагу інтеліґенції на селянство, у середовищі якого збереглися в незайманому вигляді християнська мораль та національна культура. Контрреформи 80–90 - х років суттєво звузили поле культурницької діяльності, посилили консервативні настрої в суспільстві, на деякий час блокували активність національної інтеліґенції. Безумовно, не сприяв поступальному розвиткові української культури і низький відсоток українців у містах, які дедалі більше перетворювалися на інтелектуальні центри й осередки активного політичного та культурного життя. Кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця xix століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке б дало оновлені духовні орієнтири у складному і суперечливому періоді. Відповідно до цього погляду на поезію змінювалась і точка зору на митця, поета, від якого бодлер вимагав власного, не зашореного ніякими традиціями і авторитетами бачення світу.

Це суб’єктивне враження передається у грі асоціацій, що викликає предмет зображення, складних суб’єктивних метафорах, ліризмі оповіді, кольорових і звукових образах. Виникає неоромантизм, визначальною рисою якого є спроба подолати розрив між ідеалом і дійсністю завдяки могутній силі особистості, здатної перетворити бажане на дійсне.

Модерністські напрями і течії в літературі кінця xіx – початку xx століття модерністські напрями і течії в літературі кінця xіx – початку xx століття кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця xіx століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке.

Тенденції розвитку літератури кінця xx – початку xxi століття підручник українська література 11 клас сучасна українська література тенденції розвитку літератури кінця xx – початку xxi століття у 1991 році україна вийшла зі складу срср і проголосила свою незалежність. Основні тенденції та напрями розвитку літератури на межі хіх - хх століть передусім інтелектуальні верстви перевинають своєрідну світоглядну кризу, епоха сповнена якогось “порогу”, за яким – вселенські катастрофи й катаклізми.

Літературні течії xx століття імпресіонізм – (від французького – враження) – течія модернізму, яка визначається мінливими миттєвими відчуттями та переживаними.

історична ситуація в європі кінця xviii – початку xix століття та її вплив на розвиток романтизму розкрийте суспільно - історичні передумови формування романтизму в європейських літературах. історико - літературний процес кінця xix – початку xx століття xix століття історико - літературний процес кінця xix – початку xx століття розвиток літератури невід’ємний від розвитку суспільства. Шекспіра в контексті англійського мистецтва кінця xvі – початку xvіі століття темою роботи є дослідження процесу синтезу образотворчих мистецтв та літератури часів англійського відродження з акцентуванням на участі у ньому в. “ламаскін” – милорад павич (1929 - 2009) – з літератури кінця хх початку ххі століття з літератури кінця хх початку ххі століття милорад павич (1929 - 2009) “ламаскін” “боротьба за читача” як уже зазначалося, письменники - постмодерністи прагнуть зруйнувати “китайську стіну” між елітарною та масовою літературою, тобто хочуть, щоб їх читали як вузьке коло. Постмодернізм як явище літератури – з літератури кінця хх початку ххі століття з літератури кінця хх початку ххі століття постмодернізм як явище літератури так, хай усе вже сказано, та дякувати богові, ще не про все подумано. Наприкінці 19 - на початку 20 століття в суспільстві відбулася переоцінка цінностей, змінилися засоби художньої виразності, виникли потреби нових підходів до зображення буття. Література 20 ст століття великих соціальних потрясінь та зрушень, якнайтісніше пов язана з усіма перипетіями свого часу, складністю та суперечливістю якого зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу.

Уже наприкінці 19 століття з являється велика кількість філософських концепцій і теорій, які роблять спроби проаналізувати життя, проникнути в його суть і визначити загальнолюдські вартості, які могли б порятувати людину за різних обставин, стати її моральною опорою в житті. Ця філософська теорія привертала увагу до позитивних фактів дійсності, закликаючи до їх опису та аналізу, до пошуків біологічних причин поділу суспільства на класи, відкидала класову боротьбу як протиприродну і визнавала боротьбу за існування, про яку писав чарльз дарвін. Екзистенціалізм (існування) проголосив, що існування, тобто незмінні біологічні властивості і біологічні риси людини й умови її буття, передує сутності, а отже, є важливішим від неї. Природне я - це носій плотських бажань та інстинктів, тобто підсвідомість людини, раціоналістичне я - розважлива, суха й фальшива свідомість, а маральне я - це надсвідомість, яку суспільство нав язує людині. Поняття модернізм - це сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій класичного мистецтва, прагненням до пошуку нових, нетрадиційних форм, а також умовністю стилю. Найвідоміші течії модернізму - модерн, абстрактне мистецтво, дадаїзм, кубізм, постімпресіонізм, символізм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм, театр абсурду, естетизм, імажизм, експресіонізм, школа потоку свідомості, шозизм, акмеїзм, унанімізм, соціалістичний реалізм тощо. Протестуючи проти застарілих ідей та форм, модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури.

В цьому плані модернізм став справжньою художньою революцією і може пишатися такими епохальними відкриттями в літературі, як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі потоку свідомості, відкриттям далеких асоціацій, теорії багатоголосся, універсалізації конкретного художнього прийому і перетворення його на загальний естетичний принцип, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриттям ірреального та непізнаного. Модернізм - це соціальне бунтарство, а не тільки революція у царині художньої форми, бо спонукає до виступів проти жорстокостей соціальної дійсності та абсурдності світу, проти гноблення людини, обстоюючи її право бути вільною особистістю. Модернізм протестує проти грубого матеріалізму, меркантильних міщанських паскудств життя, проти духовного звиродніння та вбогості, тупої самовдоволеної ситості. Водночас слід наголосити, що український символізм міцно переплетений з неоромантизмом, практично неможливо визначити, який з двох стилів домінує у тому чи іншому творі. Творці естетизму вірили, що реалізм приречений на цілковитий крах, що соціальні проблеми зовсім не стосуються справжнього мистецтва, і висували гасла мистецтво для мистецтва, краса заради самої краси.

Вони засуджували потворні явища життя, жорстокість світу, протестували проти війни і кровопролиття, були сповнені людинолюбства, стверджували позитивні ідеали.

Оновлення формально - стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; у творах багато сатири, гротеску, чимало різноманітних жахів, надмірної жорстокості, перебільшень і суб єктивних оцінок реальності. Екзистенціалісти змальовують трагізм існування людини в світі, який є суцільним хаосом, заплутаним клубком нісенітниць, випадковостей, абсурду, і який людина не може збагнути.

а потім ці шматочки потрапляють до капелюха, немов жеребки під час жеребкування, і другий письменник із заплющеними очима дістає шматочки газети і наклеює їх один за одним на аркуш паперу.

Ми впритул наблизилися до ще однієї ознаки модернізму межі хіх - хх століть - епатажу, тобто демонстративного виклику зміцненим громадським нормам, смакам і т. Ще однією тенденцією модернізму було використання певних художніх засобів і прийомів, які були відомі літературі і раніше, в ролі основоположних засобів і навіть принципів художньої діяльності. і в попередніх літературних напрямах він був одним з багатьох художніх засобів, а в творчості символістів став головним, основоположним засобом, який і дав назва напряму.

Внутрішній монолог, який був відомий вже античним авторам, який зокрема, так талановито використовував лев толстой, став головним - художнім засобом в творчості багатьох письменників - модерністів. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.