антропонімія в англійській мові структурно семантичний аспект

антропонімія в англійській мові структурно семантичний аспект

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор тищенко олег володимирович, рівненський інститут слов янознавства київського славістичного університету, проректор з наукової роботи.

Мечникова, завідувач кафедри граматики англійської мови кандидат філологічних наук, доцент собков юрій вікторович, чернівецький національний університет, імені юрія федьковича, доцент кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів. Особливе місце з - поміж ономастичної лексики посідають неофіційні антропоніми, індивідуально - характеризуючу специфіку яких виявлено в аспекті їхнього функціонування в окремих регіонах. Актуальність дисертаційної роботи зумовлена її спрямуванням на вивчення тих одиниць ономастичної лексики, що виконують роль неофіційних соціальних знаків, відображаючи ціннісні стереотипи мовленнєвої поведінки представників різних етнокультур. Аналіз неофіційних антропонімів в аспекті первинної та вторинної номінації сприятиме виявленню спільних закономірностей поповнення антропонімікону англійської, німецької та української мов, а також відмінних тенденцій в ономастичному словотворенні кожної з мов. Словники прізвиськ “oxford dictionary of nicknames” (2006), “a dictionary of names, nicknames, and surnames of persons, places, and things” (1904), “das lexikon der prominenten kosenamen” (2009), “прізвиська нижньої наддніпрянщини” (2005), “словник прізвиськ північно - західної україни” (2009); тлумачні словники.

Дві ономасіологічні (метафорична і метонімічна) та три ідеографічні (“людина як фізіологічний феномен”, “людина як соціальний феномен”, “людина як духовний феномен”). Теоретичне значення дисертації пов язане з поглибленням основних положень когнітивної ономастики, теорії номінації загалом та ономастичного словотвору зокрема. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх застосування у дослідженнях із проблем зіставної ономастики, у вивченні навчальних дисциплін. “загальне мовознавство”, “сучасна українська літературна мова” (розділ “лексикологія”), “лексикологія англійської мови”, “лексикологія німецької мови”. Дисертаційна робота обговорювалася на засіданні кафедри германського та порівняльного мовознавства інституту іноземної філології національного педагогічного університету імені м. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (237 найменувань, з яких 48 - іноземними мовами) та джерел ілюстративного матеріалу (25 найменувань). У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об єкт, предмет, наукову новизну дисертації, методи дослідження, схарактеризовано фактичний матеріал, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, указано форми їх апробації і структуру роботи.

Сутністю будь - якого офіційного чи неофіційного власного імені (або прізвиська) є внутрішня єдність загальних, одиничних і специфічних ознак, які виявляються, з одного боку, при конфронтації власних імен із апелятивами, а з іншого, - в ономастичному контексті при сполучуваності власного імені з іншими власними назвами.

Мотиви присвоєння та функції імені (мінімальний комплекс знань про названий денотат), ставлення людини, яка називає й оцінює позначуваний об єкт чи особу.

На в мовнокультурному і семантичному просторах мають такі універсальні ознаки, як повторення однакових назв на позначення різних денотатів (ономастична омонімія) та варіювання власних імен, тобто застосування декількох форм вираження для одного денотата (ономастична синонімія) (в. На здебільшого містять додаткову інформацію про комунікативний статус співрозмовників, їх інтенцію, соціокультурні, вікові й гендерні особливості тощо. У системі конотативних характеристик невід ємним складником значення на є асоціативно - культурний мікрокомпонент, де простежується зв язок на з культурою, традиціями та звичаями етносу (в. На першому етапі шляхом суцільної вибірки з англійських, німецьких та українських словників, а також інших джерел було дібрано 3000 на і визначено їх належність до молодіжних, пенітенціарних, політичних, шкільних, академічних груп. Методика компонентного аналізу дала змогу встановити набір сем у складі семантичної структури прізвиськ та їх належність до лексико - тематичних й ідеографічних груп. 1) відапелятивну та 2) відонімну; встановлено структурні типи прізвиськ (однокомпонентні й полікомпонентні); проаналізовано морфологічні й неморфологічні способи словотворення прізвиськ. Додавання префіксів модифікує словотвірну семантику на, оскільки префікс не тільки класифікує, а й уточнює вихідний знак, обмежує його в локативному або темпоральному аспекті, надаючи оцінку позначуваному об єкту.

інколи таке протиставлення робиться на рівні стилів – наукового і літературного, хоча літературний стиль є обов язковою вимогою, що висувається до науково - технічного викладу.

Незважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею менша частина населення, а тому термінолексика у своїй більшості до загального словника мови не потрапляє. Очевидним є те, що говорячи про будівельні матеріали, чи про зернові культури, або ж про польові роботи, ми також потребуємо і їх назви, так само як, розкриваючи яке - небудь питання з фізики чи граматики, повинні використовувати відповідну фізичну чи граматичну номенклатуру.

Це були попередники тлумачних словників; лексика в них була змішаного характеру, за винятком словників юриспруденції, які і поклали початок термінологічним словникам. Terminus “границя, кінець, межа”) – це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. В основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. У процесі утворення пароніма враховують як психологічні фактори припущення, переконання і принадження, так і мнемонічні, семантичні, аналогові і інші особливості слова, що залучаються. Причиною такого різноманіття являється те, що визначення відповідає різним задачам того або іншого напрямку в лінгвістиці та відображає становлення автора до предмета. Діяльність цього вченого була в першу чергу пов’язана з упорядкуванням та стандартизацією руської наукової та технічної термінології, його внесок в теорію терміна та в практику робіт по стандартизації має велике значення. Кратність, однозначність, вмотивованість, простота, погодження з іншими термінами, які є в терміносистемі, тобто системність, перевага руським терміном перед іншомовними.

Враховуючи цю властивість терміна, важливо простежити його семантичні смислові зв язки із загальновживаним словом, що буде показано на матеріалі лексикографічних джерел. Якщо два ідентичні звукові комплекси є одним словом, то у відповідності до існуючої лексикографічної традиції їм має відповідати одна словникова стаття, а якщо вони за своєю суттю різні - то дві, три і т. Однак у тлумачних словниках опис численних значень одного і того самого знака здійснюється шляхом пояснення одного значення через інше без пояснення зв язку між ними та без врахування його узагальнюючої природи слова - терміна. Він вважає, що для того, щоб правильно вирішити проблему природи того чи іншого лексикологічного явища у середині даної мови, треба розглядати його, по - перше, в середині даної мовної одиниці і, по - друге, у загальній системі мови з метою з ясування того, чи є цей факт одиничним, чи закономірним явищем. Те, що вважалося омонімією, виявиться багатозначністю; те, в чому вбачали полісемію, буде виступати як одиниця значення слова, але таке трактування не вносить чіткості у розуміння смислової структури терміна. У лінгвістичних працях з даної проблеми наголошується, що термін - це лексико - номінативна одиниця мови, що співвідноситься з поняттям спеціальної професійної сфери.

Зрештою, всі вони мають право на існування, оскільки, говорячи про семантичну структуру слова - терміна, ми говоримо про структуру його (терміна), внутрішню форму.

На наш погляд, описуючи семантичну структуру багатозначного слова - терміна, важливо віднайти у ній те спільне, інваріантне, на чому будуть генеровані зв язки у середині структури.

У зв язку з цим цілком виправданим у термінознавстві є метод розчленування терміна на складові семантичні компоненти з метою моделювання його семантики.

із наведених прикладів можна стверджувати, що якісний і кількісний склад релевантних ознак, актуалізованих у дефініціях, у терміна неоднаковий, відповідно неоднакова і кількість компонентів значення терміна, яка є похідною від загального спільного компонента, архісеми як величини, що складається із ряду семантичних ознак. Якщо знакова інформативність передається на основі реалізації семантичних ознак, що ідентифікуються, а дефініційна та класифікаційна - на основі ознак, що диференціюються, то в текстах актуалізуються ознаки, релевантні щодо конкретної комунікативної ситуації. Як зазначалося вище, найбільш поширеним шляхом утворення терміна є використання загальновживаних слів у його функції, який базується як на узагальненій природі слова, так і на його смислотвірних можливостях. Отже, термінам, що позначають один і той самий предмет або явище, притаманна концептуальна цілісність як основний самостійний прошарок лексики літературної мови.

Багатозначність терміна у процесі його формування, розвитку та функціонування є природною з огляду на те, що одна і та сама форма може пристосовуватися до позначення різних об єктів та виконувати різні функції. Семантичні явища міжсистемного характеру в галузі філологічної термінології представлені такими термінознаками, які одночасно використовуються як для номінації понять (явищ) однієї галузі, так і для номінації понять суміжних дисциплін. Значення багатозначного терміна міжсистемного функціонування входить складовою частиною в обсяг термінологічного словосполучення і виконує при цьому роль семантичного ядра інваріанта, який конкретизує і деталізує значення, уточнює інформацію на основі диференційної ознаки поняття. Таким чином, міжсистемні відношення можуть породжувати як багатозначність єдиного терміна, так і омонімію і розглядатись при цьому вже на рівні міжнаукових контактів. У жодній системі мови немає абсолютно тотожних ознак, отже, немає і абсолютних синонімів, бо в жодній системі понять немає двох і більше різних ознак, які б називалися одним і тим самим терміном. Термінознавчі дослідження традиційно пов язані з науками про мислення, що забезпечує базу для активного проникнення когнітивного підходу у термінознавство. Таким чином, вивчення терміна у середині терміносистеми доповнюється перспективним когнітивним підходом, який потребує виявлення місця і функції терміна в лінгвомисленнєвій діяльності людини.

Переклад термінів вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. До третього типу відносяться терміни - словосполучення, обидва компоненти яких являються собою слова загальновживаної лексики і тільки сполучення цих слів є терміном. У кожній термінологічній системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів, або до класу процесів, властивостей і т. Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу.

Today we are all members of many global “non - place” communities – сьогодні ми всі є членами багатьох глобальних спільнот, що не прив’язані до якоїсь певної території. У випадку, коли словник не дає точного еквівалента тому чи іншому терміну, або ж коли застосування калькування, транслітерації чи описового перекладу недоречне, можливими також є інші прийоми перекладу.

В українській мові необхідно робити заміну слова чи словосполучення, що мають більш широкий спектр значень, еквівалентом, який конкретизує значення згідно контексту або стилістичних вимог. Генералізація вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу.

Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів вимагаються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови являється новим.