біофізика кровообігу
При вході у тканини органів артерії розгалужуються і переходять у дуже дрібні судини – артеріоли, які дають початок багато численним волосяним судинам – капілярам. З точки зору біофізики аналіз кровообігу полягає у встановленні зв’язку між тиском та швидкістю руху крові, їх залежністю від фізичних параметрів крові, діаметра, еластичності судин і роботи серця. Повна система кровообігу дуже складна і моделювати її в цілому неможливо, а тому моделюють окремі судини або невелику їх сукупність, досліджуючи рух крові. Аорта 50 – 150 артерії 10 – 5 50 – 20 80 – 20 артеріоли 0, 1 – 0, 5 20 – 1, 0 50 – 20 капіляри 0, 5 – 0, 01 0, 05 – 0, 1 20 – 10 венули 0, 1 – 0, 2 0, 1 – 1, 0 10 – 5 вени 10 – 30 10 – 20 5 – 0. Джерелом енергії, яке забезпечує рух крові у судинній системі, є серце, енергія функціонування якого забезпечується атф, що утворюється в процесі гліколізу та окисного фосфорилювання у серцевому м’язі. Визначають за формулою пуазейля, хоча опір потоку крові в судинній системі більший, ніж врахований у формулі, внаслідок втрат енергії під час деформації її еластичних стінок, а також турбулентної течії в розгалуженнях. У широких венах тиск біля серця стає на декілька міліметрів нижчим від атмосферного, при цьому кров рухається за рахунок присмоктуючої дії грудної клітки під час вдоху.
Рух крові у судинній системі та розподіл її між різними ділянками цієї системи залежить від роботи серця, перерізу судин, їх еластичності, кількості циркулюючої крові, її реологічних властивостей, тонусу судин, і регулюється центральною нервовою системою.
Коментарі
Дописати коментар