квітки після ягід онлайн

квітки після ягід онлайн

У маточки розрізняють нижню розширену частину - зав’язь, де містяться насінні зачатки; середню видовжену - стовпчик (є не в усіх квіток) та верхню - приймочку (мал. У кожному насінному зачатку формується зародковий мішок, де міститься жіноча статева клітина - яйцеклітина - та центральна клітина (знайдіть їх на мал. Росте у мішаних і листяних лісах, на узліссях, левадах і по балках, серед чагарників, уздовж річок, струмків, озер, на вогких луках, болотах, по ярах на всій території україни, західного сибіру, середньої азії, на кавказі. Кора містить глікозид вібурнін (1 - 2 %), кислоти (валеріанову, ізовалеріанову, оцтову, капринову, лінолеву, масляну, каприлову, церотинову, пальмітинову, мурашину), флавоноїди (астрагалін, пеонозид, кверцетин, кемпферол), мірициловий спирт, вітамін к, крохмаль, фітостерини, дубильні речовини (6, 5 %), смоли, сполуки кальцію і ванадію. У плодах є вуглеводи (до 32 %), вітаміни с (70 мг%) і р, каротин, лимонна, яблучна та ізовалеріанова кислоти, флавоноїди, пектини, дубильні та мінеральні речовини.

Кору використовують як кровоспинний засіб при маткових, носових і гемороїдальних кровотечах, хворобливих менструаціях, особливо у клімактеричному періоді, загрозі переривання вагітності, викидні, тому що в ній міститься вібурнін, який посилює тонус м язів матки, звужує судини.

Застосовують також при кровохарканнях та легеневих кровотечах внаслідок стазу в капілярах при бронхітах, пневмоніях, бронхектазах, абсцесах та гангрені легень. У народній медицині кору також застосовують як спазмолітичний і заспокійливий засіб при істерії та судомах, при вагітності для попередження викиднів, при мокротинній ядусі, застудних захворюваннях, пропасниці, кашлі, скрофульозі, фурункулах, карбункулах, екземі, висипах та інших захворюваннях шкіри.

Застосовують і ягоди як спазмолітичний, кардіотонічний, пото - і сечогінний та проносний засіб, при застудних захворюваннях (сухому кашлі, бронхітах, пневмонії), захворюваннях печінки, затяжних менструаціях, внутрішніх і зовнішніх кровотечах. Сирі розім яті ягоди вживають для посилення роботи серця, збільшення сечовиділення, при виразковій хворобі шлунку і 12 - палої кишки, колітах, закрепах, жовтяниці, хворобах печінки – по 1 ст. Сік ягід або їх теплий відвар з медом приймають при водянці, проносах, ядусі, охриплості голосу, захворюваннях печінки, які супроводжуються жовтяницею. Подрібнений зіскоблений камбій або кору з молодих гілок у вигляді кашкоподібної маси використовують при екземі, ранах та інших ураженнях шкіри, особливо з кровотечами.

Клітинні оболонки поступово втрачають властивості напівпроникнення, і ферменти (ензими) починають руйнувати глікозиди, алкалоїди та інші діючі речовини.

Крім того, у вологій сировині, особливо коли вона складена товстим шаром і самозігрівається, інтенсивно розмножуються мікроорганізми (бактерії, гриби тощо), що призводить до п загнивання. У свіжому вигляді переробляються цибуля, часник, трава жовтушника, листя алое, плоди обліпихи, корінь женьшеня, трава конвалії, листя подорожника, кореневища з коренями валеріани та деякі інші. В одних випадках збільшується їх накопичення (наприклад, у деяких ефірноолійних рослин і тих, що здатні до утворення біогенних стимуляторів), в інших, навпаки, відмічається руйнування раніше створених речовин. У цьому відношенні нестійкими є глікозиди (особливо серцевої групи), алкалоїди, що містять у своїй молекулі складноефірні угруповання, та деякі інші речовини.

Отже, для збереження термолабільних речовин застосовується швидке сушіння, що зменшує руйнівну дію ферментів (дурман, блекота, кореневище скополіі та ін. Не тільки тривалість дії температурного фактора, але й його величина позначається на збереженні біологічно активних речовин у лікарській рослинній сировині. Таким чином, вибирається той чи інший метод сушіння, виходячи з морфолого - анатомічної будови сировини, її хімічного складу, ступеня стабільності діючих речовин. Тіньове сушіння здійснюється під наметом, у приміщеннях з гарною вентиляцією, на горищах під залізним або шиферним дахом, а сонячне – на відкритому повітрі безпосередньо під променями сонця. Сонячному сушінню піддають тільки незабарвлені частини рослин (кору, підземні органи, плоди, насіння), які містять сапоніни, дубильні речовини, полісахариди, органічні кислоти.

Найбільш придатними для сушіння сировини є горища під залізним або шиферним дахом, на яких у спекоті сонячні дні температура піднімається до 40 - 50 °с і навіть вище.

На високих горищах, щоб збільшити сушильні площі, доцільно зробити стелажі з натягнутою на них нещільною тканиною (марлею, мішковиною тощо) або металічною сіткою. Висушена на стелажах сировина звичайно кращої якості, оскільки завдяки доступу повітря зверху і знизу вона висихає значно скоріше, ніж розкладена на підлозі. Для сушіння лікарської сировини не придатні горища тваринницьких ферм, де вона може набути стороннього запаху, а також приміщення, де зберігаються продукти і матеріали з запахом, отрутохімікати, мінеральні добрива та ін. При сушінні на сонці руйнується хлорофіл і листя набуває бурого або жовтого кольору, змінюється забарвлення багатьох квітів, сировина стає нестандартною за кольором. Необхідно пам ятати, що при цьому не можна сушити сировину просто на землі, оскільки з грунту постійно надходить волога, що продовжує строки сушіння і призведе до втрати біологічно активних речовин. Лікарську сировину висушують до повітряно - сухого стану, яке залежно від виду сировини коливається в межах 10 - 14 % залишкової вологості; для ягід, багатих на вуглеводи, залишкова вологість може бути вищою. Як камерну сушарку можна використовувати сільські печі, через декілька годин після топлення, і духовки, в них добре сохнуть кори, підземні частини рослин і соковиті плоди.

Сировину, що містить ефірні олії та бальзами, сушать при температурі 25 - 30 °с; сировину, що містить камеді та смоли – при 30 - 35 °с; алкалоїди і глікозиди – при 40 - 60 °с; фенологлікозиди, дубильні речовини та сапоніни – при 50 - 60 °с. При більш високій температурі сушать сировину, яка містить флавоноїди, вітаміни – при 70 - 80 °с, але якщо в ній містяться інші термолабільні речовини, температура сушіння знижується. Сировину, що містить велику кількість полісахаридів, органічних кислот (соковиті плоди, ягоди) слід спочатку прив ялити при низькій температурі, а потім досушувати при 70 - 80 °с. їх спочатку струшують від залишків землі, очищують щіткою або струменем води, розрізають упродовж або ріжуть на шматки, іноді нанизують на мотузку, після чого піддають сушінню. Щоб уникнути цього, пересушену сировину залишають під наметом просто неба на ніч або виносять па деякий час у погріб, щоб воно зволожилося і менше подрібнювалося. Вакуум - сушіння; сушіння інфрачервоними променями; за допомогою так званої гармати - циліндра, де миттєво знижується тиск і видаляється волога; сушіння за допомогою ліофілізацїї, тобто заморожування свіжої сировини, коли вода у вигляді льоду видаляється за допомогою вакуума. Розроблені сублімаційні установки для сушіння з повним збереженням біологічно активних речовин, а також метод сушіння за допомогою адсорбентів, зокрема силікагелю. А) підвищений інтерес до історичних подій; б) наслідування античного мистецтва; в) утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів; г) нахил до ускладненої форми.

і при сухій погоді (рано вранці випадає роса), висушують в спеціальних сушарках при температурі не вище 40 ° с або, розклавши на підносах, під навісами, на горищах і верандах. Плоди багаті цукрами, пектиновими сполуками, флавоноїдами, дубильними речовинами, вітамінами (каротин, с, е, р), органічними кислотами, холін, ацетилхолином, фітостерини, глікозидами, сапоніни, мінеральними речовинами (мідь, залізо, марганець, цинк, натрій). Завдяки присутності флавоноїдів препарати на основі глоду проявляють судинорозширювальну дію, а також покращують кровопостачання серцевого м яза і засвоєння молекул кисню. Препарати надають легку седативну дію, завдяки чому призначаються при неврозах, в тому числі і клімактеричних, і проявляють позитивний ефект при гіперфункції щитовидної залози.

Препарати з глоду доцільно застосовувати при ревматизмі, порушеннях сну, захворюваннях вен, мігрені, запамороченні, метеозалежності, епілепсії, задусі, викликана серцевою недостатністю або сильної застудою. 6, 5 г сухих суцвіть глоду засипати в термос, залити 300 мл крутого окропу, настояти не менше 2 - х годин, процідити і приймати по половині склянки 3 рази на день після їжі. 33 г плодів глоду заварити в термосі 400 мл окропу, настояти 2 - 3 години, процідити, вживати по склянці 2 - 3 рази на добу, в гарячому вигляді, вприкуску з липовим або малиновим медом. Столову ложку суміші залити склянкою гарячої води, довести до кипіння і протушкувати на слабкому вогні чверть години, а потім настояти під кришкою не менше 3 - зх годин. Для посилення лікувального ефекту настоянку добре запивати настоєм звіробою (5 г сухої трави залити склянкою окропу і настояти 20 хвилин, перед вживанням процідити). Водні витяжки не рекомендується приймати на порожній шлунок, тільки через 30 - 40 хвилин після прийому їжі, так як активні речовини глоду можуть викликати спазмування або кишковий спазм, що загрожує нудотою і блювотою. З особливою обережністю і тільки після консультації з лікарем препарати з глоду слід приймати пацієнтам із захворюваннями печінки, страждають на хронічні запори, які мають підвищену згортання крові. Більш склянки свіжих ягід за один раз з їдати вкрай небажано, так як глід має гіпотензивні властивості і може викликати різке падіння артеріального тиску і порушення серцевого ритму.

Бузина належить до невибагливих рослин і саме це сприяє її достатньо широкому розповсюдженню не тільки у теплих краях, але й у місцевості з кліматом помірного типу.

Таким чином, для того щоб виростити молодий чагарник від двох с половиною до десяти метрів достатньо усього лише залишити зламану гілку на землі і вже через п’ять - шість років вона пустить перше коріння. Згодом, а точніше у середньовічні часи бузину почали називати відьминим кущем, так як люди вважали, що на гілках чорної бузини мешкають недобрі істоти.

Незалежно від того, який саме спосіб сушіння буде використаний, наприклад у електричній сушарці, або на повітрі, температура ні в якому разі не повинна перевищувати тридцять п’ять градусів за цельсієм. Ось наприклад у бузини червоного кольору вони дуже дрібні і досягають у поперечному перерізі не більше шести міліметрів, а у чорної навпаки великі, до двадцяти п’яти міліметрів. Приголомшлива кількість лікарських та корисних властивостей чорної бузини обумовлена наявністю широкого спектра біоактивних речовин у різних частинах цієї рослини.

У квітках – холін, рутин, ефірна терпенова олія у тому числі й провітамін а каротину, кавова, аскорбінова, валеріанова та яблунева кислоти; у ягодах – тирозин, вітамін с, цукор, карбонові кислоти, тирозин, мікро - та макроелементи у вигляді заліза, кальція, селена, цинка та міді, а також, різноманітні ефіри; у листках – різноманітні смоли, аскорбінова кислота та каротин. Чай з її квіток має дуже гарну здатність пригнічувати бактеріальні та вірусні інфекції, а також, звільняє організм від усіх токсинів за допомогою поту.

Саме через це, такий лікувальний чай здатен прискорювати одужання хворої людини при застудах та різних гостро - респіраторних захворюваннях по типу бронхіту, грипу, трахеїтів, ларингітів і так далі. Систематичне застосування припарок з відваром бузини, а також прийняття ванн з суцвіттями сприяють зменшенню болю при захворюваннях суглобів - артриті та артрозі, а також при ревматизмі і подагрі. Свіже листя колись застосовувалися в їжу для поповнення вітамінів ранньою весною, проте їх сечогінний і проносний вплив дещо обмежує даний спосіб оздоровлення. Ванна з додаванням настоянки з її листя (30 г сировини на 1 л окропу, настоювати дві години) не тільки полегшить страждання при ревматизмі, а й омолодить тіло, усуне запальну висип і пігментацію. Бузина чорна - це слаботоксична рослина і не варто застосовувати препарати з бузини огульно - вони мають серйозні протипоказання, нехтуючи якими можна нашкодити власному здоров ю. Але головна особливість зелені цього рослини – наявність по краю листа здуття з азотфіксуючими бактеріями, які ні в якому разі не можна чіпати і зрізати.

Найбільшої декоративності (і найбільшою плодоносності) вона досягає при літньому режимі від 18 до 20 градусів повітря і зимовому на кілька градусів нижче – від 16 до 18 градусів. Ардизия з вдячністю відгукнеться як на установку зволожувачів повітря (як спеціальних приладів, так і підносів з вологою галькою, керамзитом, мохом), так і на регулярне обприскування як основну міру зволоження повітря. Ардизию краще пересаджувати не з певною частотою, а за потреби – тільки тоді, коли попередня ємність стане їй занадто тісною (коріння повністю обплетуть земляний ком). Щоб не пошкодити эндомикрозу, потрібно дбайливо перевалювати рослина, зберігати більшу частину земляного кома недоторканою і ні в якому разі не пошкоджувати тканини коренів. Ягоди для розмноження збирають у січні, використовуючи тільки плоди діаметром до 1 см після зняття м яких тканин, кісточку промивають і висаджують у вологий поживний субстрат на глибину 1 див. Тільки коли вони підростуть і зміцніють, їх потрібно розсадити в окремі горщики і дорощувати 2 - 3 роки, після чого пересадити в звичайні для ардизии ємності. Укорінення верхівок пагонів можливо тільки в діапазоні від 24 до 28 градусів тепла, в маленьких індивідуальних горщиках і вимагає самого яскравого освітлення і дуже тривалого часу.

В кухні або їдальні; в декорі обіднього столу і барної стійки; як рослини, що прикрашає трапези; в ролі одиночного, відокремленого від інших рослин прикраси підвіконня; в сезонному осінньому та зимовому декорі, коли її яскраво - червоні ягоди буквально преображаю приміщення; в інтер єрах зі ставкою на помаранчевий і червоний кольори.