менеджмент підручник мошек г

менеджмент підручник мошек г

Менеджер - це професійний керівник, який добре орієнтується у в ринкових відносинах; іншими словами - це фахівець, який професійно займається управлінською діяльністю в конкретній галузі діяльності підприємства. Праця менеджера - це самостійна продуктивна праця, що виникає в умовах комбінації високотехнологічного виробництва з високим рівнем поділу праці і спеціалізації працівників, що забезпечує зв язок і єдність усього виробничого процесу.

До керованої підсистеми входять ті складові елементи, які забезпечують безпосередній процес господарської (комерційної) та інших видів діяльності організації. Управлінські відносини - це відносини, що виникають у процесі управління, існують об єктивно і відображають умови та способи реалізації суб єктом і об єктом управління своїх властивостей. Відносини управління виникають не лише між суб єктом управління і організацією (її підрозділом), а й між суб єктом управління і зовнішнім середовищем організації; - за характером організаційних зв язків. Лютер г юлик, теоретик у галузі управління, заявляє, що управління стає наукою, бо воно систематично вивчає явища, згруповані в різні теорії, і прагне на систематизованій основі зрозуміти, чому і як люди систематично працюють разом для досягнення певних цілей для того, щоб зробити ці системи співробітництва більш корисними для людства. Концепція управління з позицій науки про поведінку - це сучасна теорія, яка одержала розвиток в 60 - ті роки, її основне кредо - підвищення ефективності організації в результаті підвищення ефективності її людських ресурсів. Отже, управління як наука - це складний процес, який включає цілеспрямований вплив на об єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переводу з одного стану в інший з метою досягнення певних цілей. Відсутність мистецтва у діяльності керівника робить управління менш ефективним, хоч це не означає, що управління як процес не може існувати без мистецтва управління. Постає як сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів, спрямованих на дослідження складних об єктів з урахуванням усіх наявних взаємозв язків та динамічних характеристик. Цей метод дає змогу проаналізувати відповідність показників у вартісних і кількісних величинах, виявити відхилення та причини, які зумовили такий стан речей. До них належать органолептичні методи, тобто визначення в кількісній формі результатів суб єктивного сприйняття спеціалістами (експертами) ознак чи властивостей оцінюваного явища. До цієї групи належать методи елементарної математики (диференційне, інтегральне та варіаційне обчислення); методи математичного аналізу (вивчення одномірних та багатомірних статистичних залежностей); методи математичної статистики (виробничі функції, міжгалузевий баланс тощо); економетричні методи (лінійне, нелінійне, блочне, динамічне програмування); методи математичного програмування (метод випуклого програмування, сіткове програмування, управління запасами тощо); методи економічної кібернетики (системний аналіз, імітаційні методи); методи теорії ймовірностей та ін. Застосовуючи абстрагування, узагальнення, ідеалізацію, можна виокремити, а потім відтворити й досліджувати саме ті параметри, характеристики чи властивості змодельованих об єктів, які не піддаються безпосередньому пізнанню. Під моделлю розуміють реально існуючу або мислено уявну систему, котра замінює в пізнавальному процесі систему - оригінал і перебуває з нею у відношенні подібності чи тотожності (однаковості). Це лабораторні дослідно - програмні установки в хімічних технологіях, гідродинамічні моделі судів і гідротехнічних споруджень, аеродинамічні моделі літальніх апаратів і т. Фізичне моделювання призначене для вивчення властивостей і поводження об єкта - оригіналу в різних умовах зовнішнього середовища при різних варіантах реалізації самого оригіналу.

Розробка такої моделі допускає досить великий вибір у виборі засобів і способів опису, обмежений синтаксичними і семантичними нормами використовуваної мови, а також вимогами формально - нормативного характеру.

Такі моделі дозволяють описати об єкт досить повно, однак їх не можна використовувати безпосередньо для аналізу, прогнозу, одержання нової інформації про об єкт. Побудова математичної моделі означає перехід від змістовного опису об єкта моделювання до формального і дозволяє застосувати для дослідження властивостей об єкта формальні перетворення його опису, характер яких залежить від виду математичної моделі, тобто, у кінцевому рахунку, від розглянутої задачі. Якщо розглядаються задачі, пов язані з функціонуванням системи як цілого, то головний інтерес представляє її взаємодія з оточенням, а особливості внутрішньої будівлі, склад підсистем і закономірності процесів, що протікають у них, можуть бути опущені. Під методом теоретичного дослідження розуміється сукупність прийомів досягнення мети, поставленої наукою, чи вирішення конкретного дослідницького завдання, а під методологією - вчення про систему методів, що використовується у певній науці. Експертні методи являють собою точки зору (думки, судження) висококваліфікованих фахівців у певних предметних областях - експертів, сформульовані у вигляді оцінок об єкта у змістовній, якісної або кількісної формі. Використовуючи роздаткову, почтову чи пресову анкету, дослідник з мінімальною технічною допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень респондентів. У зв язку з тим, що анкету заповнює респондент самостійно, особливо велике значення має її композиція, розташування запитань, мова і стиль їх формування, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення. Неосновні спрямовані на з ясування основного запитання (запитання - фільтри), перевірку щирості, правдивості відповідей респондента (контрольні запитання). Щодо якості анкети загалом, то формулювання запитань повинно відповідати завданням дослідження, тобто забезпечити одержання інформації саме про досліджувані ознаки, а також повинно відповідати можливостям респондентів як джерел інформації. Під час інтерв ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється з допомогою інтерв юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду а кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Найпоширенішим е формалізоване, або стандартизоване, інтерв ю, коли спілкування інтерв юера і респондента регламентоване детально розробленим питальником й інструкцією інтерв юера. ), виникнення ремісничих майстерень, орієнтованих на виробництво продукції для зовнішньої реалізації; управління існує з часу, коли з явились перші організації, а на чолі цих перших організацій у давніх державах світу переважно стояли царі, королі, воєводи, губернатори.

Винайдення писемності; використання певного стилю управлінської діяльності, пов язаного з комерційними операціями і управлінням державою; реєстрація фактів. Багато вчених говорять про те, що саме шумерська держава поклала початок управлінської думки і тому, вважають вони, саме звідти почався відлік часу початку виникнення так званих управлінських революцій (загалом іх нараховують шість). Визначення мінімальної заробітної плати, недопустимість перекладання відповідальності, стимулювання праці, використання свідків і письмових документів для контролю. У цей час спостерігалось поєднання державних механізмів і методів управління з контролем за діяльністю у сфері виробництва і будівництва, стимулювання через заробітну плату.

Таун (1844 - 1924) - президент мануфактурної компанії йель і таун - на щорічних зборах американського товариства інженерів - механіків (am) представив доповідь на тему інженер як економіст. Цей етап характеризується невеликою чисельністю керівників середньої ланки, малочисельністю керівників вищої ланки, підвищеною роллю лідера та використанням адміністративно - комерційних важелів. Якщо коротко викласти зміст тейлоризму, то в ньому все зведено до того, щоб синхронізувати, з єднати в єдине ціле працю людини й машини, створити своєрідний механізм людина - машина. Праця по управлінню обумовлює виконання як суспільно необхідних завдань по регулюванню, організації, координації і контролю соціально - економічних функцій, так і по експлуатації живої праці. Виникнення та удосконалення ринкової економіки викликало до життя потреби в більш творчих керуючих, краще поінформованих про те, яким найкращим чином керувати організаціями.

Зрілий, сформований ринок, який передбачає розповсюдження ринкових відносин на більшість суспільних процесів, слід розглядати як найважливішу передумову і умову капіталістичного управління. Полягає в забезпеченні максимуму продуктивних можливостей шляхом безперервного випуску таких продуктів, які можуть виготовлятися з сировини за допомогою механічно скоординованої роботи певної кількості людей. Цей процес зумовлений науково - технічним прогресом, нарощуванням масштабів виробництва, необхідністю систематизації, чітким і раціональним використанням набутого досвіду, зростанням ролі людського фактора як потужного ідейного генератора тощо. Школа наукового управління, школа “людських відносин, “емпірична” школа управління, кількісний підхід, теорії соціальних систем, концепція управління за цілями, процесний підхід, ситуаційний підхід, системний підхід. Одним із перших, хто створив цілісну систему управління виробництвом, був американський інженер - механік фредерік уінслоу тейлор (1856 - 1915), якого часто називають батьком наукових методів управління і засновником школи наукового управління. Тейлор описав особливості трудових процесів на ряді промислових підприємств і прийшов до висновку, що основна причина низької продуктивності праці прихована в недосконалості системи стимулювання робітників. Він довів, якщо ввести відповідні вдосконалення в трудовий процес і зацікавити робітника, то за відведений час він зробить у 3 - 4 рази більше, ніж при звичайному порядку роботи.

заміна грубопрактичних методів праці глибоконауковими (вивчення траєкторії рухів, організація робочих місць та інше); - відбір і навчання робітників (інструктажі, напрацюваннн навиків і їх закріплення); - налагодження співробітництва; - чітке розмежування функцій між адміністрацією і робітниками.

Послідовниками тейлора було подружжя френк гілбрет (1868 - 1924) та ліліан гілбрет (1878 - 1972), які займалися переважно питаннями вивчення фізичної роботи у виробничих процесах і досліджували можливість збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення зусиль, затрачених на їх виробництво. Використовуючи свій винахід (мікрохронометр), гілбрети могли аналізувати окремі трудові рухи, точно визначати, скільки часу необхідно для виконання операції (хронометраж). Крім того, вони пішли далі і змогли систематизувати всі рухи людської руки та розбити їх на 17 елементарних рухів (напр такі як захоплення, утримування, установка), які вони назвали терблігами (прізвище гілбрет, прочитане у зворотному порядку). ) характеризують усвідомлення ним провідної ролі людського фактору в промисловості і впевненість в тому що робітнику повина бути надана можливість віднайти в своїй праці не тільки джерело існування, але і стан задоволеності. Отже, концепція наукового управління стала переломним етапом, завдяки якому управління почало широко визнаватися як самостійна галузь наукових досліджень. Вперше керівники - практики та вчені побачили, що методи і підходи, які застосовувалися в науці і техніці, можуть ефективно використовуватися в практиці досягнення цілей організації. Школа наукового управління, яка отримала свій розвиток у 1885 - 1920 роках, обґрунтувавши необхідність розділення праці в організаціях висунула підходи до управління, не розкриті повною мірою попередниками і заклала фундамент, на якому виникла школа адміністративного управління, більш відома як “класична школа”, яка отримала свій розвиток у 1900 - 1950 роках. Автори, що вважаються творцями школи адміністративного управління, мали безпосередній досвід роботи керівниками вищої ланки управління у великому бізнесі. Дослідник вважав, що розроблені ним загальні принципи побудови структури організації мають бути гнучкими і здатними пристосуватися до будь - яких потреб. Файоль сформував після того, як проаналізував діяльність різних компаній і визначив, що всі вони мають універсальну класичну адміністративну систему управління. Файоля в теорію управління саме й полягав у тому, що він розробив функціональний підхід до управління, тобто розглядав управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємопов язаних функцій. Вебер фактично не належав до класичної школи управління, однак сформував багато концепцій раціонального управління, обґрунтував необхідність бюрократії для забезпечення раціонального функціонування організації. На думку вченого, раціональна система управління створюється на основі ретельної перебудови функціональної структури управління підприємством з визначенням головної задачі та функцій кожної служби (підрозділу) і посадових осіб. Метою перелічених заходів є подолання організаційної плутанини та упорядкування праці всіх ланок організаційної структури для виконання задач організації з мінімальними витратами і максимальною швидкістю. Незаперечні переваги бюрократизму у порівнянні з іншими методами він вбачав у високій точності виконання робіт, суворій дисципліні, стабільності персоналу та відповідальності. Бюрократична система була значним прогресом порівняно з жорсткою практикою нових фабричних систем, де працівник був лише вогким матеріалом для експлуатації, де процвітав волюнтаризм і приниження. Бюрократія віддає перевагу вертикальній організації соціально - економічних процесів, у той час як в економіці домінуючою є горизонтальна організація, де відносини господарюючих суб єктів регулюються за допомогою товарообміну.

Метою курсу є удосконалення практичної підготовки музиканта - педагога та отримання ним знань та навичок як спеціаліста - керівника, директора, менеджера музичного колективу, чи виконавця в сфері шоу - бізнеса. Використання конкретних ситуацій та практичних завдань, які допоможуть майбутньому вчителеві - музикантові виробити вміння і навички щодо отримання та опрацювання інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище мистецької організації чи колективу, визначення на своєму рівні стратегічної мети і тактичних завдань з просування мистецької продукції на відповідному ринку та надання послуг; розроблення програм і концепцій розвитку організації; формування портфеля замовлень; прийняття управлінських рішень з організації та регулювання виробничого процесу, управління персоналом, вирішення соціальних завдань трудового колективу, фінансових проблем організації, матеріально - технічного постачання в межах власної компетенції та делегованих повноважень; визначення перспектив розвитку організації. Вміти здійснювати в області творчості – креативну діяльність, технологію кліпмейкерства, постпромоушн, проводити pr і реклами в просуванні артиста; в області економіки – явище фандрайзінга в україні, життєвий цикл музичного проекту, антикризове управління; в області права – контракт з артистом. Курс розроблено таким чином, щоб надати учасникам необхідні знання, обов’язкові для того, щоб оволодіти основними процесами та інструментами сучасного управління.