програмf перевірки стану внутрішньогосподарського контролю

програмf перевірки стану внутрішньогосподарського контролю

Визначити, чи забезпечує облік системний контроль за фінансово - господарською діяльністю підприємства, збереженням і використанням матеріальних ресурсів, станом розрахунків. Оцінити достовірність звітності підприємства, виявити наявні порушення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства і розробити належні заходи для їхнього усунення. Правильність ведення обліку касових операцій, порядок ведення обліку витрат і собівартості продукції, доходів і фінансових результатів діяльності, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо. Поглиблене вивчення стану обліку за окремими розділами облікового процесу здійснюється за схемою, що охоплює набір прийомів документального контролю, які виконуються в такій послідовності. 5) можливі типові порушення правил оформлення і відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних господарських операцій; 6) класифікація господарських операцій на типові і нетипові для визначення методів контролю за розділом облікового процесу (суцільного чи вибіркового). Перевірці підлягають плани контрольної роботи та переліки працівників підрозділу внутрішнього контролю (ревізійної комісії, відділу внутрішнього аудиту). Перевіряючи виконання планів роботи підрозділів внутрішнього контролю, ревізор з’ясовує, чи планувалося працівниками таких підрозділів проведення спеціальних внутрішніх перевірок для контролю виконання рішень, прийнятих за матеріалами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства органами державного фінансового контролю. Спочатку з’ясовується, яким чином впливає на стан і організацію внутрішньогос­подарського контролю розподіл функціональних обов’язків між працівниками підприємства. Після цього ревізор перевіряє інструкції, вказівки та внутрішні регламенти підприємства, що стосуються системи внутрішнього контролю, на предмет їхньої повноти, професійної правильності та зрозумілості змісту.

Ревізор з’ясовує, які контрольні заходи було вжито працівниками підрозділів внутрішнього контролю за актами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства та на скільки вони ефективні з погляду усунення виявлених порушень і запобігання можливим зловживанням з боку працівників підприємства. При цьому звертається увага на причини, унаслідок яких ця система може бути визнана неефективною (намагання керівництва знизити витрати на здійснення контрольних заходів, навмисні порушення системи внутрішнього контролю в результаті зловживань з боку адміністрації чи зговору працівників, неправильні міркування чи нерозуміння працівниками інструкцій з бухгалтерського обліку тощо). Акти звірки розрахунків складаються між резидентом (господарською організацією) та розпорядником коштів державного бюджету (бюджетною установою) за надані послуги.

Аудит - вид незалежного фінансового контролю, перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово - господарської діяльності суб єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству.

Бюджет - сукупність фінансових відносин держави з суб єктами господарювання, а також населенням стосовно формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для забезпечення функцій держави, передбачених конституцією. Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпорядникові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення взяти бюджетне зобов язання та здійснити платежі з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства україни та міжнародних стандартів. Це сукупність захо­дів, які проводять державні органи і пов язані з перевіркою законності, до­цільності та ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Полягає в перевірці ці­льового використання коштів, виділених із бюджету на підприємствах, в організаціях і установах, які підпорядковуються міністерству чи відомству.

Господарська діяльність – будь - яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, в разі, коли безпосередня участь даної особи в організації цієї діяльності є регулярною, постійною і суттєвою. Громадський фінансовий контроль - контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності. Державна установа – організації, які укомплектовані державними службовцями і які одержують більшість доходів з державного бюджету, а не від продажу вироблених товарів. Опанування навчальної дисципліни є оволодіння базовими теоретичними знаннями та набуття практичних навичок створення на підприємствах різних організаційно - правових форм господарювання служб внутрішнього контролю, здійснення ними своїх функцій щодо допомоги керівництву у виконанні підприємствами їх статутних завдань та поліпшенні фінансового стану у цифровому середовищі. Дати загальну оцінку стану облікового процесу на ревізованому підприємстві; визначити, чи забезпечує облік системний контроль за фінансово - господарською діяльністю підприємства, збереженням і використанням матеріальних ресурсів, станом розрахунків; оцінити достовірність звітності підприємства, виявити наявні порушення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства і розробити належні заходи для їхнього усунення. 1) статут, засновницькі документи, протоколи зборів засновників, реєстри акціонерів, витяги з протоколів зборів акціонерів (засновників); 2) накази про облікову політику, положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу підприємства, посадові інструкції працівників бухгалтерії, плани роботи й матеріали з їхнього виконання, методичні розробки бухгалтерії і відділів внутрішнього контролю та інші внутрішні регламенти підприємства; 5) звітність (статистична, податкова, бухгалтерська). Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві починається з обстеження стану організації облікового процесу в бухгалтерії ревізованого підприємства. Перевіряючи облікову політику ревізованого підприємства, ревізор насамперед цікавиться наявністю наказу про облікову політику та оцінкою його змісту на відповідність чинному законодавству (перш за все ст. Методи оцінювання активів та зобов’язань, методи амортизації основних засобів і нематеріальних активів, методи розподілу загальновиробничих витрат, методи розрахунку резерву сумнівних боргів тощо. Недотримання її положень призводить до перекручення картини майнового та фінансового стану ревізованого підприємства і тому розглядається ревізором як неправильне ведення бухгалтер­ського обліку.

У річному плані роботи бухгалтерії передбачаються роботи з удосконалення облікового процесу в структурних виробничих підрозділах підприємства (цехах, відділеннях, бригадах, складах) і в бухгалтерії, плани роботи підрозділу внутрішнього контролю, технічного навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії. Обґрунтованість обсягів роботи з удосконалення обліку та контролю визначається за методом аналізу даних про виявлені порушення при здійсненні попередніх перевірок органами державного фінансового контролю і плану роботи бухгалтерії з удосконалення обліку, обстеження обсягів застосування комп’ютерної техніки в обліковому процесі. Після цього ревізор вивчає зміст посадових інструкцій на кожного працівника бухгалтерії; перевіряє графіки документообігу і здачі звітності на своєчасність подання первинних документів та звітних форм структурними підрозділами підприємства до бухгалтерії; наявність графіків здачі виконаної роботи працівниками бухгалтерії головному бухгалтеру для контролю й узагальнення облікової інформації, а також наявність платіжних графіків, особливо розрахунків з бюджетом у розрізі видів податків і строків платежів. Перевірка наявності нормативно - правової інформації (інструк­тивних і нормативних документів з обліку), забезпечення бухгалтерії бланками типових форм первинної документації, облікових регістрів, а також технологічними інструкціями з експлуатації при здійсненні обліку із застосуванням пеом. Наприкін­ці звітного періоду всі документи мають бути зброшуровані в пап­ки, пронумеровані, підписані та здані в архів для зберігання (має бути спеціальне, належно обладнане службове приміщення). Якщо архівування облікової інформації на ревізованому підприємстві здійснюється із застосуванням машинних носіїв, ревізор з’ясовує, чи організоване зберігання цієї інформації на дискетах у кількості не менш як 2 – 3 копії та чи дотримуються на підприємстві установлених термінів зберігання комп’ютерної облікової інформації. Перевірка використання головним бухгалтером своїх прав і виконання службових обов’язків як керівника облікової і контрольної роботи на ревізованому підприємстві. Б) відсутність в обліковій політиці окремих положень, які мають важливе значення для організації облікової і контрольної роботи на підприємстві; г) здійснення господарських операцій і наявність бухгалтерських записів, які суперечать законодавчим і нормативним документам, засновницьким та іншим документам, що регулюють діяльність підприємства; ґ) застосування некоректних алгоритмів розрахунку основних облікових і звітних показників. При цьому ревізор з’ясовує, яким чином гарантується проведення записів на рахунках бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, як відбувається виправлення помилкових записів, чи здійснюється порівняння даних аналітичного й синтетичного обліку і в якій формі, з якою періодичністю та як це документується працівниками служби внутрішнього контролю й бухгалтерії ревізованого підприємства. Звертається також увага на те, чи інформовані працівники бухгалтерії про порядок передавання та приймання справ на час їхньої відпустки, захворювання тощо. Перевіряючи виконання планів роботи підрозділів внутріш­нього контролю, ревізор з’ясовує, чи планувалося працівниками таких підрозділів проведення спеціальних внутрішніх перевірок для контролю виконання рішень, прийнятих за матеріалами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства органами державного фінансового контролю. Спочатку з’ясо­вується, яким чином впливає на стан і організацію внутрішньогос­подарського контролю розподіл функціональних обов’язків між працівниками підприємства. При цьому звертається увага на причини, унаслідок яких ця система може бути визнана неефективною (намагання керівництва знизити витрати на здійснення контрольних заходів, нав­мисні порушення системи внутрішнього контролю в результаті зловживань з боку адміністрації чи зговору працівників, неправильні міркування чи нерозуміння працівниками інструкцій з бухгалтерського обліку тощо). Методами обстеження і нормативного документального контролю вивчається склад звітних форм з урахуванням специфіки підприємницької діяльності підприємства та їхня відповідність вимогам чинного законодавства. При цьому перевіряється наявність у ревізованого підприємства документів про реєстрацію його в органах державної податкової адміністрації як платника податків. Достовірність показників фінансової, статистичної і подат­кової звітності перевіряється на підставі даних поточного бухгалтерського та податкового обліку.

Залежно від показників виду й форми звітності дані поточного бухгалтерського обліку за кожен місяць систематизуються в спеціальних накопичувальних відомостях для визначення обсягів у розрізі окремих показників за звітний квартал і з початку року.

При цьому порівнюються окремі балансові показники з даними книги головних рахунків про залишки на рахунках бухгалтерського обліку станом на кінець звітного періоду, а показники балансу на початок звітного періоду ще додатково звіряються з балансом станом на 31 грудня минулого року.

Окремі статті балансу порівнюють з показниками звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал, а також звіряють дані цих звітів між собою. Особливій перевірці підлягають ті статті балансу, на яких можливе приховування нестач, крадіжок, розтрат та сум дебіторської заборгованості (грошові кошти в дорозі, незавершене виробництво, резерв сумнівних боргів, заборгованість перед бюджетом, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), відстрочені податкові зобов’язання, товари на відповідальному зберіганні в покупців тощо). Обов’язково перевіряється правильність відображення у фінансовій і податковій звітності змін, зроблених на підставі актів попередніх ревізій (перевірок), постанов органів державного фінансового контролю в разі виявлення порушень чинного законодавства з оподаткування, нестач, зловживань і т. При цьому, якщо перевірками встановлено помилки у звітності минулого року, то їх виправлення відображаються у фінансовій звітності як прибутки (збитки) минулих років, а в податковій звітності виділяються у відповідний рядок декларації про податок на прибуток. Якщо у звітності поточного року виявлено помилки ще до подання і затвердження річної фінансової звітності, то виправлення здійснюється шляхом сторнування неправильних записів та їхньою заміною на правильні у формах фінансової звітності того звітного періоду (місяця, кварталу), у якому виявлено ці помилки.

У разі занедбаності обліку ревізор складає акт і встановлює терміни для поновлення обліку і тільки після цього здійснює документальну перевірку, ревізію. В) придбання форм облікових регістрів, форм звітності та бланків первинних документів, у тому числі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, трудових книжок та вкладишів до них, відображено. Г) зіставленням звітних даних і даних бухгалтерського обліку розрахункових операцій виявлено факт переплати в бюджет суми пдв за перший квартал минулого року в сумі 980 грн. Внутрішньогосподарський контроль являє собою систему безупинного спостереження за ефективністю використання майна господарського суб єкта, законністю і доцільністю господарських операцій і процесів, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей. Характерною особливістю такого контролю є те, що він здійснюється в процесі фінансово - господарської діяльності, відіграє важливу роль у забезпеченні збереження майна. Майже всі нестачі і розкрадання цінностей виявляються інвентаризаціями і перевірками, що проводяться працівниками низових підприємств (включаючи й ті інвентаризації, що проводяться цими працівниками під час ревізій). Функції ці повинні здійснювати керівники і фахівці структурних підрозділів підприємств і працівники бухгалтерій при виконанні своїх функціональних обов язків. Такий глобальний контроль дає змогу з ясувати, наскільки діяльність підрозділів усіх ієрархічних рівнів відповідає чинному регламенту, установленим завданням і наскільки вона ефективна. У процесі контролю збирається й аналізується необхідна інформація, виявляються відхилення фактичних показників від установлених (планових, стандартних) та їх причини.

Однак ці функції чітко визначені лише на окремому підприємстві (контроль, аналіз, забезпечення інформацією всіх заінтересованих менеджерів, координація, а часто й планування). Успішне вирішення завдань, які поставлені перед внутрішньогосподарським контролем, значною мірою обумовлене правильним розумінням і застосуванням у практичній діяльності категорії і суб єкт контролю. 1) попередній контроль здійснюється повсякденно до здійснення господарських операцій у процесі складання планів і бюджетів, висновку різних договорів і оформлення розпорядницьких документів (касових ордерів, наказів, накладних і ін. Так, наприклад, головний бухгалтер до підписання документів на нарахування заробітної плати працівникам тваринництва перевіряє вірогідність зафіксованих у них даних про обсяг отриманої продукції, за який нараховується оплата, і правильність застосованих розцінок. Поточний контроль дає можливість вчасно виявляти негативні відхилення у виконанні планів, аналізувати їх причини і вживати заходи до усунення недоліків, недопущенню їх надалі. Метою такого контролю є встановлення правильності і законності господарських операцій, виконаних за контрольований період, виявлення недоліків у роботі, порушень і зловживань, якщо вони мали місце.

Наступний контроль здійснюється шляхом проведення внутрішньогосподарських ревізій і перевірок і спрямований на більш глибоке вивчення господарської діяльності структурних підрозділів, виявлення невикористаних господарських резервів. Його особливість полягає в тому, що він спрямований насамперед на виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, а також установлення фактів нестач, розтрат і розкрадань, недоліків, порушень і зловживань у господарюванні. Ревізія виробничої і фінансово - господарської діяльності це документальна і фактична перевірка законності й економічної доцільності виконаних господарських операцій, виявлення розкрадань і зловживань, встановлення правильності організації обліку і вірогідності звітності. Проведення ревізій передбачене законодавством, яким визначені загальний характер, періодичність і терміни виконання, границі поширення, наявність спеціальних контролюючих органів (ревізійних комісій у кооперативах і господарських товариствах) і посадових осіб (ревізорів в окремих великих підприємствах), їхні права й обов язки, сукупність обов язкових прийомів, організаційний початок і завершення й інші вимоги.

Сутність самоконтролю полягає в тому, що кожен працівник, яку б посаду він не займав і на якій би ділянці не працював, систематично зіставляючи результати своєї праці (по кількості, якості і термінам виконання) з передбаченими посадовими обов язками або конкретним завданням, не тільки підвищує ефективність виробничого процесу, але має і велике виховне значення. Документальний контроль припускає перевірку, здійснювану з метою встановлення сутності, законності і доцільності господарські операції та управлінських рішень шляхом залучення планових, облікових, звітних і інших документів. До прийомів документального контролю відносяться; системна (всебічна) перевірка документів, письмові запити, одержання письмових пояснень, економічний аналіз. Суб єкт контролю - уповноважений структурний підрозділ, посадові особи, які відповідно до визначених повноважень мають право здійснювати контрольні заходи.

3) кадри - це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері діяльності. Термін кадри в зарубіжних і вітчизняних джерелах часто ототожнюється лише із частиною працюючих - спеціалістами або робітниками високої кваліфікації і стажем роботи на даному підприємстві. Знання їх необхідне керівникам та спеціалістам сучасного виробництва, робітникам кадрових служб та соціального розвитку для постійного забезпечення підвищення ефективності, якості робіт та продуктивності праці. Термін персонал є найбільш доцільним на рівні організації, так як визначає особовий склад організації, який працює за найом і характеризується певними ознаками.

Отже, персонал - основний, постійний штатний склад кваліфікованих працівників, який формується та змінюється під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Основним завданням управління кадрами в сучасних умовах є поєднання ефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації та трудової мотивації для розвитку навиків працівників та стимулювання їх до виконання робіт більш високого рівня. створення рівних можливостей ефективності праці та раціональної зайнятості працівників, стабільного і рівномірного завантаження протягом робочого періоду; управлінський персонал - це працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій. Керівники, які направляють, координують та стимулюють діяльність учасників виробництва (так звані лінійні керівники - директори заводів, начальники цехів, майстри та ін. Спеціалісти, які надають кваліфікаційну допомогу керівникам при аналізі та вирішенні питань розвитку виробництва (інженери, економісти, юристи, психологи та ін. Допоміжні робітники, що здійснюють технічне та інформаційне обслуговування апарату управління - збір, первинну обробку, збереження та передачу інформації (креслярі, архіваріуси, діловоди та ін. Виробничий персонал - це виконавці, які запроваджують у життя рішення керівників, безпосередньо реалізують плани організації, зайняті створенням матеріальних цінностей або надання виробничих послуг і переміщенням вантажів. Члени ради часто координують діяльність підприємств, поміщених в інкубатор, здійснюють керівництво менеджером інкубатора і визначають місію інкубаційної програми.

У першій сфері рада затверджує голову правління (якщо це не директор корпоратизованого державного підприємства), за його поданням - членів правління, аналізує дії правління щодо управління товариством. Аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики, додержання товариством номенклатури товару (послуг); для виконання контрольних функцій рада наділена правом отримувати інформацію про діяльність товариства; заслуховувати звіти правління та посадових осіб з окремих питань їхньої діяльності; припиняти повноваження тих членів правління, яких затверджує; залучати до аналізу окремих питань експертів. У рекомендаціях також зазначено доцільність надання спостережній раді права самостійно скликати позачергові збори акціонерів у разі відмови виконавчого органу організовувати їх скликання на вимогу ради.

Ревізія - перевірка документів, перевірка арифметичних розрахунків, перевірка дотримання правил обліку за окремими господарськими операціями, інвентаризація, усне опитування персоналу, підтвердження і відстеження); ревізійна комісія здійснює контроль за правильністю, акуратністю і своєчасністю ведення оперативного, бухгалтерського обліку та статистичної звітності, правильністю, акуратністю і своєчасністю ведення діловодства посадовими особами відповідно до законодавства україни та положень, прийнятих керівними підприємства. Ревізійна комісія вимагає від посадових осіб підприємства надання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських та інших документів, у разі необхідності залучає до роботи незалежних експертів. Матеріально відповідальні особи та особи, які мають кошти на придбання або доручення на одержання цінностей, дають розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на цінності здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані на видаток. інвентаризаційна комісія перевіряє правильність складання звіряльних відомостей, на підставі одержаних пояснень встановлює характер виявлених лишків, нестач, втрат і псування цінностей. Висновки та пропозиції про покриття нестач за рахунок лишків та регулювання встановлених різниць комісія відображає у зведеному акті інвентаризації майна. Узагальнення результатів інвентаризації, підготовка пропозицій і висновків інвентаризаційної комісії щодо врегулювання встановлених різниць проводиться у 5 - денний термін після подання всіх інвентаризаційних описів (актів). Керівник облікової служби повинен насамперед забезпечити раціональну організацію бухгалтерського обліку, контролю й аналізу як процесів та роботу виконавців. Керівник облікової служби може виконувати свої функції та обов язки тільки у тому випадку, якщо він уміє приймати рішення господарського й організаційного характеру.

Ці рішення можуть бути стандартними (стосуються безпосередньо робіт облікового характеру) і нестандартними, що є наслідком творчої діяльності (нові форми і методи роботи, організація контролю й аналізу надзвичайних ситуацій у господарстві тощо). Передумовою успішного виконання обов язків для керівника облікової служби є те, що він повинен заздалегідь визначати не тільки, що потрібно робити, а й те, де, коли, ким, у які строки, якими прийомами треба діяти.

На керівника облікової служби покладено організацію облікової, контрольної й аналітичної роботи як процесу; формування апарату, відбір, розстановку; організацію функціонування апарату і робіт не облікового апарату з виконання ними облікових робіт. Ці роботи тісно переплітаються із здійсненням керівництва безпосередньою діяльністю відповідних підрозділів бухгалтерії (секторів, груп) і підрозділів не бухгалтерського характеру (наприклад, постачання). В обов язки керівника облікової служби входять організація функціонування апарату, що включає планування робіт, організацію праці, нормування, контроль, розподіл обов язків, підвищення кваліфікації. Важливим елементом організації роботи керівника є керівництво підрозділами (секторами, групами) і контроль виконання відповідних доручень за розподілом роботи.

Для керівника облікової служби складають докладний план контролю, де вказують систематичну перевірку стану справ на окремих дільницях, строки виконання та ін. Велике значення для організації роботи керівника має застосування методу організаційного впливу, що передбачає владу керівника як правовий елемент, дисципліну, якої слід додержувати за будь - яких обставин, та відповідальність, визначену нормативними документами.

Організаційний вплив включає постановку завдання, визначення критеріїв виконання і відповідальності, наявність повноважень, ресурсів роботи, інструктаж, спостереження, координування ходу роботи, контроль. Однією з передумов успішної роботи виконавців є забезпечення їх нормативно - довідковою документацією, яка використовується для уточнення того або іншого господарського процесу, та відповідність її діючим нормативним актам. Стиль роботи виявляється у повсякденній діяльності керівника та підпорядкованого йому апарату, є формою реалізації складних соціально - економічних, психологічних і політичних відносин. Права, обов язки і відповідальність посадових осіб, уповноважених здійснювати контрольні заходи, спеціалістів структурних підрозділів та інших установ і організацій, залучених до проведення контрольного заходу, ґрунтуються на вимогах стандартів державного фінансового контролю, та інших актів чинного законодавства. отримувати усю інформацію та документацію щодо правових підстав, фінансово - економічних обґрунтувань, підготовки і ухвалення нормативно - правових, адміністративних, розпорядчих, інших актів і відомчих документів, що регулюють організаційно - розпорядчу та фінансово - господарську діяльність об єкта контролю; - отримувати від посадових осіб об єкта контролю первинні бухгалтерські, фінансові документи, необхідні довідки, інформацію, статистичні відомості, бухгалтерсько - фінансові звіти, іншу документацію та письмові пояснення і заяви з питань, що постають під час проведення контрольного заходу; - отримувати від посадових осіб об єкта контролю нормативно - правові, організаційно - розпорядчі акти і відомчі документи (постанови, розпорядження, рішення, накази, положення, інструкції, порядки, стандарти, інструктивні листи тощо); - робити копії або виписки з усіх без винятку документів, які стосуються предмета контролю; вимагати від посадових осіб об єкта контролю копії і виписки з документів та інших матеріалів, складати на основі цих документів розрахунки.

дотримуватися принципів законності, конфіденційності, повноти, об єктивності, достовірності та доказовості результатів контрольного заходу; - проводити контрольні заходи відповідно до затверджених плану та програми контрольного заходу за наявності доручення на їх проведення; - не втручатися в оперативну діяльність об єкта контролю, не оприлюднювати свої висновки до завершення контрольного заходу, відповідного оформлення результатів та їх розгляду керівництвом міністерства; - виявлені під час контрольного заходу факти порушень, обставини та причини їх скоєння відображати в акті контрольного заходу; долучати до нього відповідні документи, пояснення посадових осіб об єкта контролю та інші обґрунтування виявлених фактів; - в усіх випадках виявлення ознак підробки, зловживань та інших правопорушень отримувати від посадових, матеріально відповідальних та інших службових осіб об єкта контролю докладні письмові пояснення обставин, мотивів, причин і умов учинення порушень, долучати їх до матеріалів контрольного заходу; - на будь - якій стадії контрольного заходу приймати від посадових, матеріально відповідальних та інших осіб об єкта контролю подані з їх ініціативи усні та письмові заяви, зауваження, пояснення щодо предмета контрольного заходу та, за потреби, проводити їх перевірку; - за результатами контрольного заходу складати акт або довідку.

10) здійснення моніторингу процедур внутрішнього контролю і вжиття заходів з їх удосконалення, в тому числі, шляхом урахування рекомендацій внутрішнього аудиту та інших інспекцій; я вважаю, що необхідність підвищення дієвості контролю в перехідному суспільстві вимагає чіткої ідентифікації контролюючих суб єктів, визначення характеру зв язків та співвідношення між ними.

На відміну від попереднього контролю, метою поточного контролю суб єктами визначають виявлення в процесі господарювання негативних відхилень, які у ході попереднього та наступного контролю, як правило не виявляються. Поточний контроль надає можливість суб єкту управління вчасно реагувати на відхилення від запланованих показників, що відбуваються у процесі впровадження і при необхідності коректувати раніше прийняті управлінські рішення. Негативною його стороною є то, що контролю підлягають затрати, які вже відбулись, що дозволяє лише констатувати виявлені в поточному періоді відхилення та приймати рішення по уникненню їх в майбутньому.

Керівники підприємства починають здійснювати функцію контролю з того моменту, коли підприємство створено та сформульовано цілі і завдання його діяльності. Вивчення сутності і особливостей контрольно - ревізійної роботи - сукупності трудових процесів, пов язаних з виконанням контрольно - ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення. Характеристика структурних та територіальних підрозділів державного контрольно - ревізійного управління, їх функції і завдання відповідно до чинного законодавства. 0 - box in (в поле) 1 - box out (из поля) 2 - circle in (в круг) 3 - circle out (из круга) 4 - wipe up (стирание вверх) 5 - wipe down (вниз) 6 - wipe right (вправо) 7 - wipe left (влево) 8 - vertical blinds (вертикальные жалюзи) 9 - horizontal blinds (горизонтальные жалюзи) 10 - checkboard across (в шахматном порядке поперечно) 11 - checkboard down (вниз) 12 - random dissolve (случайный наплыв) 13 - split vertical in 14 - split vertical out 15 - split horizontal in 16 - split horizontal out 17 - strips left down 18 - strips left up 19 - strips right down 20 - strips right up 21 - random bars horizontal (случайные горизонтальные линии) 22 - random bars vertical 23 - random (случайный эффект) значение вид маркера none маркер не отображается disk закрашенный кружок circle не закрашенный кружок square закрашенный квадрат decimal арабская цифра с точкой lower - roman римская строчная цифра с точкой. В результаті чого об єкти управління процесом виробництва поступово стали відходити від реального контролю, а процес контролю став формальним, що пе­редусім, позначилося на темпах розвитку економіки.

Причина такого становища в тому, що положеннями про податкові, казначейсь­кі, митні та інші державні контрольні органи не передбачено прове­дення ними ревізій збереження державного майна і коштів. Тим біль­ше таке завдання не ставиться і для аудиторських фірм, оскільки, як і підприємці аудитори піклуються лише про інтереси замовників, вста­новлюючи достовірність їх звітності, охороняючи від претензій дер­жавних контрольних органів. Організація внутрігосподарського контролю – це впорядкування взаємозв язків системи контролю та процесу виробництва, в рамках якого здійснюються конкретні заходи.

Під методом здійснення внут­рішньогосподарського контролю розуміють певний порядок, прийоми ро­боти і способи дій з метою забезпечення ефективності їх використання. На підставі затвердженого плану та відповідно до посадових інструкцій працівни­ки, зайняті управлінням виробництва, здійснюють систематичний по­точний і оперативний контроль за діяльністю підрозділів господарю­ючого суб єкта. Проведенням контролю відповідності на підприємстві може займатись один працівник, який проводить перевірку правильності формування звітних даних з метою складання звітності. В основному це буде контроль бухгалтерської інформації в процесі її формування, тобто контроль господарських операцій від їх документального оформлення до відображення в бухгалтерських регістрах. В цьому варіанті внутрішньогосподарський контроль відрізняється від звичайного операційного (попереднього і поточного) бухгалтерського контролю кількістю охоплених перевірками об єктів і спеціальних методичних прийомів. В групі працівників при варіанті змішаного внутрігосподар­ського контролю можуть бути спеціалісти, які виконують різні обов язки з усіх трьох означених вище варіантів. Внутрішньогосподарський контроль буде значно відрізнятись від здійснюваного на підприємстві функціональними підрозділами поточ­ного контролю або ревізій. В той же час проводитиметься попередній, поточний, послідуючий контроль, в обхваті якого будуть практично всі об єкти фінансової, господарської, виробничої, соціальної діяльності підприємства. Критичний аналіз та порівняння колишніх умов функціону­вання і цілей господарювання підприємства, прийнятого курсу дій, стратегії і тактики з видами діяльності, розмірами, оргструктурою та потенціалом підприємства. Розробка і закріплення нової ділової концепції підприємства, комплексу заходів суб єктів, успішної реалізації його цілей, закріпленню його позицій на ринку.

Аналіз ефективності функціонування існуючої структури управління розробка положень про організаційну структуру, підпри­ємства та його підрозділів (відділів, бюро, груп тощо). Розробка пла­нів документації і документообігу, штатного розкладу, посадових ін­струкцій із зазначенням прав, обов язків і відповідальності кожної структурної одиниці. Розробка формальних типових процедур контролю конкретних фінансових і господарських операцій, які дозволяють упорядкувати вза­ємовідносини працівників з приводу контролю фінансово - господарської діяльності підприємства, ефективно управляти ресурсами, оцінювати рівень достовірності (якості) інформації для прийняття управлінських рішень. Якщо організація контролю - це впорядкування взаємозв’язків системи контролю, в рамках якої здійснюються конкретні заходи, то здійснення контролю – це певний порядок, прийоми роботи і способи дій з метою забезпечення ефективності їх використання при виконанні поставлених задач. Цикл внутрігосподарського контролю – це певні цілі контролю, збір інформації про об єкт, виявлення відхилень і порушень в діяльно­сті, яка контролюється, прийняття заходів, які спрямовані на усунення і попередження порушень. Кожен цикл контролю поділяється на кон­кретні стадії, які мають відносну самостійність, але за необхідністю йдуть одна за іншою, до закінчення циклу контролю. Процес внутрігосподарського контролю – це діяльність об єднаних в певну структуру суб єктів контролю (його органів, керівників, контролерів, громадських організацій), направлених на гаран­товане досягнення найбільш ефективним і продуктивним способом поставленої мети контролю і застосування відповідних принципів і типів, методів і техніки контролю. Господарський контроль охоплює не тільки матеріальне вироб­ництво, але й невиробничу сферу, тобто поширюється на культурно - освітницькі організації і установи, житлове господарство та побутове обслуговування тощо. З урахуванням діючої практики технологію контролю можна представити як послідовність виконання дій, в складі яких виконуються контрольні процедури (слайд 9). При здійсненні підготовчої стадії проводиться вибір об єкта ко­нтролю; визначається предмет контролю (встановлюється, що слід пе­ревірити); визначається засіб здійснення контролю; підбираються (призначаються) особи, які будуть здійснювати контроль; складаються плани його проведення. Зі­брана інформація (часто отримана з різних джерел) аналізується, порі­внюється з реальним станом справ на об єкті, що перевіряється, оскі­льки інформація, отримана від його керівництва та інформація, отри­мана з інших джерел, часто не збігаються. Прийняття рішень за під­сумками контролю; доведення його до адресата (а в необхідних випадках і до відома громадськості, правоохоронних органів, інших осіб, зацікавлених в результаті контролю); надання допомоги підконтроль­ній структурі в наведенні порядку на об єкті; контроль за виконанням рішень, прийнятих за підсумками контролю. Форма інформаційного забезпечення результатів виміру об єкта, процедури і методи, за допомогою яких формують відповідну інфор­мацію, визначаються нормативними документами.

Оцінка цих результатів виробляється за допомогою методу порівняння факти­чних і нормативних (планових) даних на основі інформації, що пови­нна мати такі ознаки, як швидкість її передачі суб єктові, точність, ре­гулярність і корисність. У процесі контролю відхилення від планових завдань важливо виявляти на ранніх етапах діяльності всіх ланок управління підприєм­ством, використовуючи методи аналізу, проводити якісне дослідження причин, що породжують їх, установити причинно - наслідкові зв язки між факторами (індикаторами), що впливають на рівень відхилень, вимірити рівень абсолютних і відносних відхилень, дати об єктивну оцінку отриманим результатам. На підставі оцінених результатів до контрольованих об єктів приймаються відповідні рішення, що або коректують планові завдання при виявленні внутрішньогосподарських резервів, або усувають і об­межують дії негативних факторів, що викликають різного роду відхи­лення від норм, планів і раніше прийнятих по них рішень. При цьому коригувальна і направляюча дія може бути прийнята негайно, якщо відхилення носять поточний характер, або у визначений термін, якщо для усунення відхилень потрібно вирішити ряд складних перспектив­них проблем у діяльності підприємства. Контроль за поводженням складних об єктів керу­вання можливий із застосуванням відповідної електронно - обчислювальної техніки і засобів математичного забезпечення, що гарантують автоматизовані зв язки між усіма ланками різного рівня ке­рування в порядку підпорядкованості. Основними задачами контролю є комплексна і тематична переві­рки фінансово - господарської діяльності підприємств і їхніх підрозді­лів, виконання ними встановлених планів і завдань, дотримання дер­жавної дисципліни, забезпечення схоронності матеріальних, трудових і грошових ресурсів, вірогідності звітних показників, стану господар­ського розрахунку, обліку, контролю й аналізу.

Ціль проведення контролю - виявлення і мобілізація наявних ре­зервів виробництва, підвищення його ефективності і якості роботи, посилення режиму економії у використанні усіх видів ресурсів, роз­криття недоліків у господарській діяльності підрозділів на всіх рівнях управління і факторів, що впливають на них, розробка заходів щодо скорочення нестач і втрат, по перегляду діючих норм, розцінок, тари­фних ставок, цін і тарифів, внесення змін в існуючі нормативні акти (стандарти, інструкції, положення). До складу контрольної комісії включаються фахівці економічних і технічних служб, добре знаючі організацію і планування виробництва, системи організації праці і заробітної плати, фінансів, бухгалтерського обліку й інші пи­тання фінансово - господарської діяльності підприємства. Терміни проведення перевірок і склад контрольних груп визна­чаються з урахуванням обсягу майбутніх робіт, що випливають з осо­бливостей діяльності підрозділів, що перевіряються. Розробити систему об єктів, що перевіряються, і техніко - економічних показників, систему інфор­маційного забезпечення, способи і прийоми проведення робіт; застосовувати метод порівняння звітних даних із плановими і показниками минулого звітного періоду.

Усе це дозволяє розробити конкретні заходи щодо усунення й обмеження дії негативних факторів на виробничо - господарську діяльність підрозділів різних рівнів керування. Аналітичні таблиці складаються службами (відділами) контро­льованого підрозділу або за допомогою обчислювальної техніки у виді машинограм із наступною перевіркою даних таблиць контрольною бригадою. У ряді випадків аналітичні таблиці не розкривають повної картини відхилень від норм, тому контролери вдаються до методів, що доповнює контрольний процес - до фактичного контролю, проведенню інвентаризації, контрольного обмірювання, контрольного запуску си­ровини і матеріалів, до зустрічних перевірок і ін. Фактичний контроль застосовується з метою встановлення дійс­ного обсягу і якості виконаних робіт, а також фактичного одержання або видачі коштів і матеріальних цінностей, зазначених у документах. Шляхом фактичного контролю здійснюється обстеження на місці це­хів, ділянок, складів для вивчення організації виробництва і праці, за­безпечення схоронності матеріальних і грошових ресурсів, викорис­тання технічних засобів і ін. Для установлення фактичної наявності товарно - матеріальних цінностей на складі в цеху проводиться вибіркова або суцільна їхня інвентаризація, показники якої зіставляються з обліковими даними з виявленням результатів і причин відхилень. Контрольне обмірювання будівельних, монтажних, ремонтних і інших робіт проводиться за уча­стю відповідних фахівців і застосовується для установлення вірогідно­сті облікових даних про виконання обсягів цих робіт. Метод контрольного запуску, обмірювання і зважування сирови­ни і матеріалів у виробництво, контрольного аналізу матеріалів і гото­вої продукції застосовується для встановлення дійсної витрати сиро­вини і матеріалів, правильності їхнього списання на виробництво, по­вноти оприбуткування готової продукції, обґрунтованості норм матеріальних витрат, норм виходу готової продукції і норм природного збитку при збереженні і транспортуванні товарно - матеріальних цінно­стей, стану якості продукції, відповідності її державним стандартам і технічним умовам. При зустрічних перевірках первинні документи й облікові дані підрозділу, що перевіряється, звіряються з відповідними документами і даними, що знаходяться в тих організаціях, від яких отримані або ко­трими видані грошові кошти і матеріальні цінності. У здійсненні контролю за виробничо - господарською діяльністю об єднання, підприємства і його внутрішніх підрозділів беруть участь усі служби і відділи, що входять у їхній склад. При цьому кожна виробнича, технічна й економічна служба (відділ) виконує свої визначені функції, одержує конкретну інформацію, ана­лізує її і приймає рішення. Комплексне використання інформаційних джерел (оперативних і бухгалтерських) у їхньому взаємному зв язку для характеристики дія­льності всіх ланок підприємства дозволяє повніше розкрити усі відхи­лення і виявити причини їхнього виникнення, прийняти якісні рішення по підвищенню рівня ефективності роботи підрозділів. У цих умовах необхідно для кожної служби (відділу) визначити конкретні обов язки по здійсненню оперативного і періодичного контролю за діяльністю в усіх напрямках і техніко - економічних показниках. Власник підприємства реалізує свої права щодо управління безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Формування організаційної структури підприєм­ства, створення підпорядкованості підрозділів, складання внутрішніх доку­ментів (регламентів) роботи - положень про підрозділи, посадових інструкцій працівників, розподіл повноважень та взаємовідносин між підрозділами; при­значення на посади та надання повноважень керівникам підрозділів, визна­чення кола матеріально відповідальних осіб; встановлення порядку проход­ження та затвердження документів, ведення обліку та складання звітності; визначення порядку контролю за здійсненням основних операцій. Залежно від кількісного складу та функцій наглядової ради згідно з принци­пами корпоративного управління, у її складі доцільно формувати дорадчі органи - постійні або тимчасові комітети.

До постійних комітетів, які доцільно створювати у товаристві з метою запобігання виникнення конфлікту інтересів у посадових осіб товариства, належать аудиторський комітет та комітет з питань призначень та винагород. Наглядова рада (через аудиторський комітет ради) повинна забезпечити функціонування належної системи контролю, а також здійснення стратегічно­го контролю за фінансово - господарською діяльністю товариства. Завданням аудиторського комітету є здійснення контролю за фінансово - господарською діяльністю товариства, надання пропозицій щодо обрання аудитора та контроль за його незалежністю, визначення напрямів необхідно­го аудиту.

При здійсненні своїх функцій аудиторський комітет повинен співпрацювати з ревізійною комісією товариства, службою внутрішнього аудиту та зовнішнім аудитором. У рамках своєї діяльності постійні та тимчасові комітети товариства готу­ють та надають наглядовій раді рекомендації для прийняття нею остаточних рішень. Ревізійна комісія, відповідно до принципів корпоративного управління, повинна здійснювати оперативний контроль за фінансово - господарською діяльністю товариства шляхом проведення планових та позапланових пере­вірок. Згідно із законом україни про господарські товариства, контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товари­ства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства з обмеженою відпо­відальністю проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вима­гати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства. Відповідно до закону “про господарські товариства”, контроль за фінансо­во - господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюєть­ся ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути надані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення посадових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок за­гальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства (спостережній раді). Ревізійна комісія зобов язана вимагати позачергового скликання загаль­них зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонер­ного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

Під внутрішньогосподарським (управлінським) обліком прийнято розу­міти систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух гро­шових коштів підприємства. Згідно із законом про бухгалтерський облік питання організації бухгал­терського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до зако­нодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних доку­ментах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприєм­ством відповідно до законодавства та установчих документів. Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служ­би на чолі з головним бухгалтером, користування послугами спеціа­ліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, ве­дення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою, самостійне ведення бухгал­терського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Організаційна структура служби бухгал­терського обліку повинна бути раціональною, тобто відповідати умо­вам господарської діяльності та величині підприємства; - визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку (система регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнен­ня інформації в них), розробляє систему та форми внутрішньогоспо­дарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарсь­ких операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерсь­ких документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, робочі рахунки та регістри аналітич­ного обліку тощо. Керівник підприємства зобов язаний створити необхідні умови для пра­вильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерсь­кого обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку офор­млення та подання до обліку первинних документів. Персонал бухгалтерії на чолі з головним бухгалтером здійснює конт­рольні функції в процесі відображення господарських операцій в первинних документах, облікових регістрах при складанні фінансової звітності, бере участь у проведенні інвентаризації та перевірок. забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методо­логічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у вста­новлені строки фінансової звітності; - бере участь в оформленні матеріалів, пов язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів під­приємства; - забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представ­ництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкці­онованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протя­гом встановленого строку.

Наприклад, за посадовою особою, що здійснює облік операцій з певними активами, не повинно бути одночасно закріплено функції санкціонування операцій з такими активами, забезпечення їх збере­ження та здійснення їх інвентаризації. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображення у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансо­вої звітності, підприємства зобов язані проводити інвентаризацію активів і зобов язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власни­ком (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов язко­вим згідно з законодавством. Головному бухгалтеру належить провідне місце в контролі за дотриман­ням законодавства при здійсненні господарської діяльності підприємства, він наділений достатніми повноваженнями для проведення такого внутрішнього контролю. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальну уста­новку необхідних документів та відомостей є обов язковими для усіх підрозділів та служб підприємства. Таким чином, внутрішній контроль, який здійснює бухгалтерська служба підприємства, зосереджений головним чином на контролі операцій, первин­них документів та регістрів, записах на рахунках бухгалтерського обліку, складанні та поданні фінансової звітності, контролі персоналу (матеріально - відповідальних осіб, працівників бухгалтерії та осіб, що готують дані для об­ліку). Технічний контроль передбачає встановлення відповідності виконання необхідних заходів щодо матеріальної, уречевленої, тобто технічної сторони проведення основної діяльності підприємства (промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв язок тощо), дотримання певної якості продукції, товарів, послуг. При технологічному контролі встановлюється правильність здійснення на підприємстві заходів щодо обробки, виготовлення, виробництва, змін стану речовини тощо, тобто технологічної сторони діяльності підприємства. На підприємствах функціонує також громадський контроль, який здій­снюється профспілковою організацією, комісією з соціальних питань і інши­ми громадськими організаціями.

Планування допомагає належ­ним чином організувати роботу працівників служби вгк та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також коор­динувати роботу, яка здійснюється аудиторами та фахів­цями інших професій. Коментарі містять мету аудиту, опис ос­новних методів і прийомів, які використовуватимуться працівниками служби вгк (опитування, інспекція, спостереження, запити, вибіркова пе­ревірка, тестування, документальна перевірка, аналітичний склад тощо). Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності вико­наних робіт. Принцип комплектності передбачає вивчення забезпечення взаємозв язку і узгодженість усіх етапів планування — від попереднього планування до складання загального плану і програми.

Принцип оптимальності передбачає можливість варіювання при складанні програми на основі критеріїв, визначених у положеннях служби внутрішнього аудиту, і думки працівників. У календарних планах (графіках) аудиторських перевірок доречно вказувати, які саме види діяльності підлягають перевірці, коли буде проводитись аудит, скільки часу потребує перевірка. Основну і додаткову зарплату працівників служби внутрішнього аудиту; витрати на відрядження; витрати на підвищення кваліфі­кації співробітників відділу внутрішнього аудиту; витрати на придбання спеціальних програмних продуктів тощо. Методичні прийоми вгк це сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності господарських опе­рацій для оцінки діяльності підприємства. Ргосейо - проходжу, відбуваюсь) - поняття, яке вста­новлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.

Організаційні - вибір спеціалістів для виконання контрольних процедур, оформлення організаційно - розпорядчої документації (плани, накази, розпо­рядження, графіки тощо), встановлення об єктів і вибір методики аудиту.

Мо­дель залежно від контролю групи економічно однорідних об єктів конкрети­зують у частині диференціації об єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації і методичних прийомів проведення контролю й узагальнення його результатів. До них відносять - встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування за­робітної плати робітникам, правильності розрахунку зобов язань за податка­ми, внесками до соціальних фондів тощо. Крім того, їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко - математичних методах, інших методичних прийомах аудиту.

Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно - аудиторськими проце­дурами (наприклад, при перевірці документів, економіко - математичних роз­рахунках, економічному аналізі). Порівняльно - зіставні - передбачають порівняння і зіставлення об єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно - правовими актами для виявлення відхилень від них. Порівняльно - зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами контролю, але особливо важливу роль вони відіграють при дослід­женні документів. Систему внутрішнього контролю можна визначити як політику і процедури підприємства, спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та відхилень від норм, які можуть з явитись у фінансових звітах. Згідно з аудиторськими стандартами необхідно, щоб аудитор досягнув належного розуміння системи внутрішнього контролю для відповідного планування і збору аудиторських свідчень. Якщо у клієнта система внутрішнього контролю ефективна, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських свідчень може бути меншою, ніж при слабкій системі внутрішнього контролю. В процесі формування думки щодо структури внутрішнього контролю аудитор визначає критичні моменти системи бухгалтерського обліку, в яких можуть бути помилки чи викривлення, і дістає впевненість, що стосовно таких пунктів були розроблені й проведені заходи і процедури, які дають змогу виявити помилки та викривлення. Висновки аудитора щодо оцінки внутрішнього ризику та ризику контролю визначають характер, обсяг і масштаб процедур аудиту кожного рахунку чи групи рахунків. Проведення додаткових перевірок на відповідність засобів контролю ефективне тільки у разі, якщо час та зусилля, зекономлені при проведенні перевірок на суттєвість, перевищують час і зусилля, затрачені на проведення перевірок на відповідність засобів контролю. Перевірка своєї думки стосовно того, що ризик контролю незначний здійснюється шляхом виконання певних процедур, які називаються тестами контрольних моментів (тестами засобів контролю). – програми, які контролюють функціонування облікової системи (пер винні документи, їх обробку і рознесення за рахунками), не могли бути сфальсифіковані; стосовно системи бухгалтерського обліку внутрішній контроль повинен забезпечити перевірку дотримання основоположних принципів ведення обліку.

– дані за всіма господарськими операціями, які зафіксовані в бухгалтерських реєстрах, відображають події економічного характеру, що дійсно мали місце; – активи, пасиви, власний капітал, доходи і витрати мають відповідну правильну оцінку.

Адекватна система внутрішнього контролю повинна запобігати появі помилок в оцінці (оцінка); – дані за всіма доходами і витратами відображені у відповідних облікових періодах. Контроль за своєчасністю відображення господарських операцій підвищує їх належний розподіл за обліковими періодами (своєчасність і розподіл); – господарські операції належним чином рознесені за бухгалтерськи - ми рахунками.

Контрольні процедури повинні забезпечити перевірку адек - ватної класифікації інформації первинних реєстрів згідно з планом рахунків (класифікація); система внутрішнього контролю підприємства включає в себе методику і процедури трьох основних категорій, які розробляє і використовує адміністрація, щоб забезпечити достатню гарантію відповідності завданням контролю, їх називають елементами системи внутрішнього контролю, до них належать. В умовах нових форм організації праці, діяльності суб’єктів господарювання з різною формою власності значно зросла роль контролю використання основних засобів та збереження власності. З огляду на те, що основні засоби займають значну частину в загальному фонді майна на більшості підприємств, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання їх ефективного використання та збереження. Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблем належать різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеності складу основних засобів та інші. Поряд з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у виробничому процесі. Аудит фінансово - господарської діяльності активно впливає на виявлення негативних явищ у діяльності підприємств, встановлення їх причинних взаємозв’язків, сприяють профілактиці збитків, нестач, втрат у господарській діяльності. Можна зробити висновок, що аудит основних засобів дуже складний процес, а з огляду на постійні зміни в нормативних актах стосовно їх амортизації, класифікації тощо це ще й дуже важлива частина в загальному аудиті підприємства, так як може значно впливати на його кінцеві результати.

Сума грошових коштів, яку підприємство очікує отримати від продажу об’єкта основних засобів після закінчення строку його корисного використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем. Яка вимога до висновку аудитора характеризує повноту відображення основних засобів та нематеріальних активів, що реально існують на дату складання балансу.

За яким методом нарахування амортизації місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та ставки амортизації.